Японський шпигун у Перл-Гарборі: Чому він помер приниженим?

Ця людина прожила два життя під двома іменами. Тадасі Морімура в 1941 році навів атаку імперського флоту на американську базу. Такео Єсікава був перемелений та викинутий на звалище батьківщиною. Зневажені суспільством, обидва померли в злиднях.

В березні 1941 року в Гонолулу прибув новий секретар консульства Японії на Гаваях. Від інших співробітників 29-річний клерк відрізнявся хіба що надмірними лінощами: він не завжди повертався на роботу після обіду, багато їздив на таксі і часто відпочивав в чайному будиночку.

Лінь Тадасі Морімури була удаваною.

На пенсію – в 22

За п’ять років до згаданих подій лейтенант Такео Єсікава стояв на палубі навчального крейсера «Асама» і дивився в небо. Стати морським льотчиком йому завадив шлунок: з діагнозом «виразка» Такео списали в запас. Для японського хлопця, сина поліцейського, звільнення з флоту було ганьбою. Він впав у депресію, але за кілька місяців отримав місце цивільного службовця у військовій розвідці.

За чотири роки Єсікава мав стати експертом з ВМФ США і американським базам в Тихому океані. Новачок слухав радіообмін, вивчав секретні донесення, довідники, мемуари адміралів, статті військових експертів New York Times і технічні книги. Він запам’ятовував силуети і назви всіх американських військових кораблів, вивчав типи літаків. Після складання іспиту з англійської мови його взяли на роботу в міністерство закордонних справ під іменем Тадасі Морімури.

Гра в хованки

В 1941 році Гавайські острови були ще «самокерованою територією», і спецслужбам Сполучених Штатів було непросто стежити за 160 тисячами японців, які мешкали там. Кожен з нових співробітників консульства Японії автоматично потрапляв в розробку ФБР. Тадасі Морімура не був винятком. Пізніше до стеження підключили і гавайську поліцію.

За таких умов найкращі можливості для спостереження за військовою базою надавав туризм. Віце-консул Морімура зустрічав японські кораблі, які заходили в Гонолулу, і забирав пасажирів на екскурсії. Він облетів острів Оаху на літаку, часто спостерігав за гаванню з води, коли виходив в море на рибальських і прогулянкових човнах.

Морімура виїжджав на різних машинах таксі, в різний час і в різному одязі. Щоби не бути схопленим з котушкою знімків американської бази, брав з собою лише олівець і блокнот. Олівець мав функцію далекоміра-нівеліра, покази якого записувалися в блокнот. Вдома шпигун наносив розмітку на карту 1933 року. Таку ж виявили в одному з надмалих підводних човнів, затонулих під час нападу на Перл-Гарбор.

Улюбленим рестораном Тадасі був чайний будиночок «Сюнте-Ро» з чудовим видом на Перл-Гарбор. Іноді консул так напивався, що його залишали спати в закладі. Одного ранку він спостерігав звідти за виходом флоту в океан, бачив маневри і місце кожного корабля в строю.

Американці багато працювали над перехопленням і розкриттям японських шифрограм, і незабаром кількість вхідних повідомлень стала перевищувати можливості дешифрувальників. Тоді запровадили правило, за яким пріоритет надавали радіограмам зі складними кодами. Припускали, що вони містять найважливішу інформацію.

Так і було, проте в США не змогли розшифрувати код найвищого військового командування Японії. Консульство на Гаваях для зв’язку з Токіо використовувало відносно прості коди міністерства закордонних справ. За радіограми Морімури американці не бралися, а повідомлення японського флоту про підготовку до нападу на Перл-Гарбор не зрозуміли.

Східний вітер, дощ

1 листопада 1941 року на Гаваї прибув японський круїзний лайнер «Тайє Мару». Удаючи із себе скарбничого, на ньому прибув капітан-лейтенант Сугуру Судзукі, фахівець з американської авіації, «корабельним лікарем» був капітан 3-го рангу Тосіхиде Маедзіма, експерт з підводних човнів. З міркувань конспірації їм заборонили сходити на берег, а Морімурі – здійматися на борт. Шпигунові передали довгий опитувальник про готовність Перл-Гарбора до війни. Він повернув документ заповненим, додав карту і свої примітки.

Головнокомандувач флотом Японської імперії адмірал Ямамото ухвалив остаточне рішення про атаку 5-го грудня. Морімурі не повідомляли про плани, хоча про це він міг здогадатися із завдань, які надходили з центру. Недільного ранку 7-го грудня розвідник на Гаваях почув в прогнозі погоди японського радіо кодову фразу «східний вітер, дощ; східний вітер, дощ». Це означало, що Японія починає війну з США, а йому час замітати сліди. Морімура встиг зробити це перед своїм арештом.

Результати раптового нападу японської палубної авіації і надмалих підводних човнів на базу в Перл-Гарборі: 4 американських лінкори затоплені (4 пошкоджені); 4 міноносці затоплені (1 пошкоджений); 3 крейсери пошкоджені; 188 літаків знищено (159 пошкоджено), загинули 2341 військовослужбовець і 54 цивільних.

Шпигун – чернець – кондитер

В день атаки кожного працівника консульства Японії на Гаваях заарештували. Звинуватити їх не змогли, адже завдяки попередженню по радіо всі докази були знищені. Незабаром Морімуру та інших обміняли на американських полонених. Такео Єсікава в 1942 році повернувся до роботи в розвідці і продовжував працювати ще три роки – до капітуляції Японії.

Коли американці окупували країну, Єсікаві довелося ховатися в глушині, удаючи із себе буддійського ченця. Через п’ять років він повернувся до дружини, в 1955 році відкрив кондитерську, а в 1960-му мав необережність розповісти свою історію американським журналістам.

Японці перестали відвідувати крамницю людини, причетної до втягування їхньої країни у світову війну. На Єсікаву навіть намагалися покласти частину провини за ядерні бомбардування Хіросіми і Нагасакі. Він був психологічно розчавлений, почав пити.

Через безгрошів’я Єсікава спробував влаштуватися консультантом в розвідку. Коли він попросив знайти свою особисту справу, військові відповіли, що ніколи про нього не чули. Колишній розвідник до кінця життя намагався продавати страхові поліси, але більшу частину часу пропивав зарплатню дружини.

«Лише дружина мене шанує. Щодня вона говорить мені, що я історична постать. От тільки історія мене обдурила. Я п’ю, щоби забути, про що думаю всі роки після війни», – говорив Єсікава в інтерв’ю.

Роль в історії

7 грудня 1941 року Рузвельт назвав «днем ганьби Америки», але післявоєнні оцінки свідчать швидше про ганьбу японської розвідки. В день атаки імперського флоту США не втратили жодного авіаносця. Корабельня, електростанція, сховище пального, арсенал, пірси, а також будівля штабу не постраждали. Єсікава вирішив, що штаб – це офіцерський клуб, поле для гольфу – підземне сховище пального, не дізнався про існування допоміжного аеродрому, звідки злітали винищувачі прикриття бази.

Роботу Єсікави можна критикувати, але його керівництво ставило нелогічні завдання. Центр змушував розвідника концентрувати увагу на кораблях замість інженерних споруд, знищення яких завдало би Сполученим Штатам значно більшої шкоди. Більшість пошкоджених під час нальоту американських кораблів повернулися в стрій до кінця війни.

Зараз в гавані Перл-Гарбор на вічній стоянці пришвартований лінкор «Міссурі», на якому 2 вересня 1945 року підписали акт про капітуляцію Японії. Такео Єсікава помер в будинку для літніх людей в 1993 році.