Shevchenko

Жаліти чи заздрити? Що Шевченко їв, пив і курив на засланні

1847–1857 роки в біографії Тараса Шевченка – період заслання на задвірках Російської імперії. З’ясовуємо, які радості життя були йому там доступні.

5 квітня 1847 року Тараса Шевченка заарештували за доносом про діяльність підпільного політичного гуртка. Під час обшуку у нього виявили «власного написання малоросійські вірші обурливого змісту… про славу гетьманського правління і колишню вольницю козацтва». Цар Микола I був особливо обурений порівнянням своєї дружини з чаплею і грибом.

Шевченка відправили на військову службу в казахські степи із забороною писати і малювати. Лише через десять років, в 1857-му, коли після смерті царя художник очікував на амністію, він зважився завести щоденник. Так ми дізнаємося про побут військовослужбовців Новопетровської фортеці на березі Каспійського моря.

Shevchenko painting

Чай і сигари

Солдатів годували бідно: щі, каша і хліб, до яких подавали квас. Більш смачною і різноманітною їжею можна було пригоститися у офіцерів. Другий варіант – дістати продукти і готувати самостійно.

Більшість випадків, коли Шевченкові вдавалося смачно поїсти, пов’язані з комендантом Новопетровської фортеці Іраклієм Олександровичем Усковим. Художник дружив з його сім’єю, тому Усков дозволив Шевченку усамітнюватися в своєму саду. В якийсь момент Тарас Григорович вирішив остаточно перебратися із задушливої ​​казарми в сад і ночував там, «під улюбленою вербою».

Прокидаючись, він «ледве встигає налити в стакан чай, як перо саме проситься до рук». З величезною радістю Шевченко пише про подарований до чаю лимон.

Shevchenko painting

Зі щоденника Шевченка:

«Всі ж загалом вважали, що мені сигара пасує і що з сигарою я схожий на вояжера порядного тону. Такому вдалому порівнянню я і не думав суперечити. І подумки переносився на палубу пароплава “Меркурій” або “Самоліт”».

Під час одного з вечірніх чаювань поет розділив з комендантом Усковим і наглядачем госпіталю Бажановим свої останні кубинські сигари. Він отримав їх поштою від друга Михайла Лазаревського.

Після цього Тараса Григоровича запросили в дім на «майстерно приготовані» пельмені, від яких він «не мав сили відмовитися». Дружина коменданта згадувала, як одного разу гість з’їв сотню штук.

Shevchenko painting

«Владичиця горілочка»

Основним заняттям в Новопетровському укріпленні було вживання «владичиці горілочки». Шевченко випивав чарочку на самоті або кілька ввечері з друзями. Інша справа – настоянка-цитринівка. Від неї поет не міг відмовитися. Закушував Шевченко молодою редькою і свіжими огірками, які обожнював і завжди мав з собою.

«Без цих ласощів я в укріпленні не з’являюся», – пише Тарас Григорович про огірки.

Одного разу Шевченко з двома друзями (українцем і поляком) домовилися влаштувати похід в яр неподалік від фортеці, аби провести неділю в спокої і посмажити м’ясо. Домовилися взяти 5 фунтів (2,2 кілограма) баранини, стільки ж хліба, чай і пляшку горілки. Шевченко обіцяв прихопити п’ять великих огірків. Плани зірвав шинок на території фортеці. Поляк загуляв, пропив останні гроші і намагався продати власне ліжко, щоби купити ще горілки. Це сталося 29 липня.

Shevchenko painting

Шинка в дорогу

Наступного дня комендант раптово погодився дати Шевченкові перепустку на поїздку до Петербургу. 2 серпня 1857 року поет залишив фортецю і вирушив вгору по Волзі. З собою у нього була шинка власного приготування. За словами поета, вона була «чудовою, свіжою, хоч і приготовленою ​​ще в січні місяці». Шинку доїли 19 вересня під добру чарку цитринівки разом з капітаном корабля «Князь Пожарський».

Шевченко повертався додому.

Ілюстрації: «Тарас Шевченко. Повне зібрання творів у десяти томах. – К., 1961. – Т. 7,8,9,10: Живопис, графіка 1830-1861»

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter