Гід формою Другої світової — рядовий Британської армії
Спецпроект WAS приурочений до річниці капітуляції нацистської Німеччини. Вивчайте і порівнюйте уніформу піхотинців семи армій, що воювали на європейському театрі Другої світової війни.
У третьому випуску — британський піхотинець.
Ігор, 29 років, ветеринар
Форма: рядовий Вельського піхотного полку
Чим воювали
— Мій пістолет-кулемет STEN Mk.II не був стандартною зброєю британських піхотинців. Частіше вони воювали з гвинтівками Lee Enfield. До 1942 року імперія не мала своєї масової автоматичної зброї. Основну потужність fireteam з кількох солдатів становив кулемет, решта мали його прикривати.
Що носили
— Британська екіпіровка — одна з найзручніших на той час. Імперія мала величезний воєнний досвід і знала, як одягнути бійця. Форма була вдосконалена після Першої світової та з невеликими змінами в арміях Голландії і Бельгії використовувалася до 1970—1980-х років.
Я у формі канадських кольорів. Вона темніша за класичну британську. Тон міг змінюватися залежно від країни-виробника. Форму шили не лише в Британії, а й у домініонах — в Індії, Австралії, Канаді.
Деталі
— На мені кітель і штани патерна 1937 року з дорогою фурнітурою, кишенями зі складками та прихованими ґудзиками. 1940-го, коли тривала Друга світова, усе здешевили для масового виробництва.
Під кітель надягали бавовняну або вовняну сорочку. Краватка не була обов’язковою, та багато хто носив її навіть у бойових умовах, адже британці — джентльмени.
Берети з’явилися спочатку в танкових, десантних частинах і в морпіхів. Піхотинці почали надягати їх 1943 року, а до цього носили пілотки.
— Каска-тарілка — це атрибут піхоти, у парашутних підрозділів були інші. У моїй касці підборідний ремінець більш раннього типу, зроблений до Другої світової. У касках такого кольору воювали в Африці, але досить часто вони траплялися і в Європі.
На ногах — короткі черевики з анклетами, що притримували широкі холоші. Черевики — основне взуття британських солдатів, їх носили ще за Першої світової. Підошва зі шкіри, тому на неї ставилися металеві шипи та підкови.
Спорядження
— Рюкзак зразка 1937 року — big pack. У десантних підрозділах був поширений менший small pack. Морська піхота використовувала і маленькі, і великі рюкзаки.
Всередині складений плащ-намет. На відміну від шинелі, його завжди носили з собою. Також у рюкзаку: шкарпетки, сорочка, білизна, дві миски для їжі, виделка, ложка, ніж, приладдя для гоління, зубні щітки та паста.
Нижче закріплена складана лопата з ручкою старого типу, без щупа для пошуку мін. На лопату намотана мотузка з петлею на одному кінці та бобишкою, округлим дерев’яним бруском, на іншому. З’єднуючи три-чотири такі мотузки, діставали драбину. Також за допомогою цієї мотузки можна було щось перетягнути, перенести.
У підсумок уміщалися по три бандольєри, у кожному по шість кишеньок, у кожній кишеньці — п’ять патронів для Lee Enfield. Також у підсумок можна було покласти магазини для пістолета-кулемета STEN, кілька протипіхотних гранат або 50-міліметрову міну, якщо підрозділ мав міномет.
Горн зроблений у 19 столітті. Залежно від ситуації, був один на взвод, роту, батальйон. Використовувався для подання сигналів на полі бою. Під час Другої світової такі інструменти вже були рідкістю, з’явилися рації.
