Чому Індія воює з Пакистаном: історія конфлікту

У 20 столітті більшість колоній світу отримали свободу. Для Британської Індії цей момент настав після Другої світової війни.

В імперії більше не було сил утримувати під своєю владою величезну територію, яку роздирали суперечки між індуїстами та мусульманами. Поділ території між ними здавався розв’язанням усіх проблем.

Джерела конфлікту

1947 року була зібрана комісія під головуванням лорда-судді Сиріла Редкліффа. «Провести демаркацію кордонів (…), що базується на визначенні районів з переважанням мусульманського і немусульманського населення», — так сформулювали мету британці.

Індійський національний конгрес і Мусульманська ліга до цього часу остаточно посварилися. Їх вимоги суперечили одна одній, задовольнити обидві сторони було неможливо. Дотримання своїх прав вимагали й інші групи. Наприклад, сикхи хотіли створення незалежного Сикхістану.

Напруга зростала, і кордон провели поспіхом, зробивши безліч помилок. До Пакистану відійшли території, населені індуїстами й буддистами. До Індії — мусульманські райони. Сикхів розділили. У нових державах сформувалися десятки релігійних анклавів і потенційно проблемних територій.

Одразу після демаркації почався активний обмін населенням. Понад 7 мільйонів чоловік з Пакистану поїхали до Індії. Майже стільки ж мусульман — у зворотному напрямку. Здавалося, що з часом суперечки будуть забуті, але вийшло інакше. Каменем спотикання стало князівство Джамму і Кашмір.

Більшу частину населення Кашміру становили мусульмани, а магараджею був індуїст Харі Сінгх. Він хотів незалежності, однак місцеві мусульмани побоювалися майбутнього входження князівства до складу Індії та не хотіли більше жити під владою невірних. Почалися вуличні зіткнення, уряд втратив контроль над ситуацією. Всього через два місяці після поділу британської колонії в ній почалася війна.

Війна 1947–1948 років

Восени 1947 року, отримавши підтримку Пакистану, племінні загони мусульман окупували значну частину території Джамму і Кашміру, включно з літньою столицею Срінагаром. 27 жовтня, в обмін на військову допомогу, магараджа погодився включити князівство до складу Індії. Індійська армія порівняно легко відбила Срінагар. Подальші бойові дії в основному звелися до спроб деблокувати оточені мусульманами міста. До кінця 1948 року фронт стабілізувався по так званій Лінії контролю.

Результат: Пакистан захопив близько 40% колишнього князівства Джамму і Кашмір.

Війна 1965 року

Конфлікт почався в серпні 1965 року зі спроби Пакистану спровокувати збройне повстання мусульман в індійській частині Джамму і Кашміру. Однак армія Індії перехопила диверсантів, зруйнувала тренувальні табори й завдала удару у відповідь по Західному Пакистану. Жертвами короткої запеклої війни стали понад 10 тисяч осіб з обох сторін. Битва при Асал-Уттар стала найбільшим танковим боєм з часів Курської битви 1943 року. Пакистан втратив 97 американських «Паттонів», Індія — 32 британських «Центуріона».

Результат: після підписання Ташкентської декларації 1966 року армії повернулися на колишні позиції.

Війна 1971 року

Пакистан був поділений територією Індії на дві частини. Коли відірваний від столиці, населений бенгальцями, які розмовляли іншою мовою, Східний Пакистан почав боротьбу за незалежність від Західного, він отримав підтримку індійців.
У відповідь Пакистан завдав удару по західному кордону Індії. Однак індійська армія швидко перейшла в контратаку, зайнявши понад 15 тисяч км² чужої території. Протягом декількох тижнів оточені пакистанські війська здалися у полон і на східному фронті, і в Бенгалії.

Результат: рішуча перемога Індії, здача в полон близько 100 тисяч пакистанських військових, завоювання незалежності Бангладеш.

Каргільский конфлікт 1999 року

Індійська сторона не використовує термін «війна», офіційний Пакистан заперечує участь армії у зіткненнях. Проте, відомо, що навесні 1999 року пакистанські бойовики, серед яких були кадрові солдати та офіцери, зайшли на підконтрольну Індії територію в горах кашмірського округу Каргіл. Індійці відповіли повномасштабним ударом збройних сил і повернули 80% втрачених на початку конфлікту територій.

Результат: Пакистан змушений був відступити, при цьому влада відмовлялася приймати тіла своїх убитих офіцерів. За різними оцінками, пакистанці втратили понад 1,5 тисяч чоловік убитими, індійці — трохи більше 500 осіб.

Зіткнення 2000-х років

Більше війн між двома країнами не було, проте двічі відносини між ними сильно загострювалися. У грудні 2001 року відбулася терористична атака на парламент в Делі. Індійська влада звинуватила Пакистан. До кордону були стягнуті до 500 тисяч індійських солдатів і близько 300 тисяч пакистанських, відбувалися взаємні артилерійські обстріли.

Протистояння в листопаді-грудні 2008 року також було викликано терористичними атаками ісламістів, на цей раз — в Мумбаї. Були вбиті близько 160 чоловік. Обидві країни знову підвели до кордону свої дивізії, але в підсумку обійшлося без кровопролиття.