Джека-Різника знайшли. Або ні

12 березня 2019 року журнал Forensic Sciences, який видає Американська академія криміналістики, опублікував результати спільної роботи молекулярного біолога Ярі

12 березня 2019 року журнал Forensic Sciences, який видає Американська академія криміналістики, опублікував результати спільної роботи молекулярного біолога Ярі Лоухелайнена і генетика Девіда Міллера. Вони провели аналіз плям на шалі Кетрін Еддовз, четвертої канонічної жертви Джека-Різника, і виявили сліди, які назвали кров’ю Еддовз і спермою емігранта з Польщі Арона Космінскі.

Це дало можливість заявити про розкриття серії вбивств, що сталися 1888 року в лондонському районі Вайтчапел і відтоді не давали спокою дослідникам.

Винен

Відповідно до записок помічника начальника Лондонської столичної поліції сера Мелвілла Макнагена, одним з ключових підозрюваних у справі Джека-Різника вважався якийсь Космінскі — патологічний жінконенависник, одержимий «неймовірними пороками».

Головний інспектор Дональд Свансон у спогадах також згадує прізвище Космінскі. Інспектор вважав його вбивцею, але припинив дізнання, оскільки підозрюваний потрапив до клініки для душевнохворих.

Письменник Мартін Файдо з’ясував, що в лондонських клініках був один пацієнт з таким прізвищем — Арон Космінскі. Єврей з Польщі працював у Вайтчапелі перукарем. На момент скоєння вбивств йому було 23 роки.

1891 року Космінскі напав із ножем на свою сестру і був відправлений у божевільню, де 1919 року помер від гангрени. Зауважимо, що дата і причина смерті Арона розходяться зі спогадами Дональда Свансона. За версією інспектора, підозрюваний вчинив самогубство невдовзі після попадання до клініки.

Арон Космінскі — дуже хороший підозрюваний. По-перше, псих із довідкою. По-друге, його перебування в лікарні пояснює припинення вбивств. По-третє, емігрант поганенько знав англійську мову, а знаменитий «Лист із Пекла» написано з грубими помилками. По-четверте, перукар потрапляв у поле зору поліції ще під час розслідування «по гарячих слідах».

Справа розкрита? Ні, сумніви залишилися.

Не винен

Шаль. Кетрін Еддовз була розпотрошена 30 вересня 1888 року на Мітр-сквер: маніяк витягнув з неї матку і ліву нирку. Поліціянт Амос Сімпсон, який знайшов тіло, нібито підібрав на місці злочину закривавлену хустку і відніс її додому. З того часу шаль зберігалася в сімействі Сімпсонів як реліквія, тому її жодного разу не прали. Правнучатий племінник Амоса передав доказ до «Чорного музею» Скотланд-Ярду. 2007 року її було продано з аукціону приватному колекціонерові, який і надав шаль для вивчення Девіду Міллеру і Ярі Лоухелайнену.

Деякі ріпперологи схильні відносити історію походження шалі до розряду сімейних легенд. Немає навіть упевненості, що саме Амос Сімпсон був першим поліціянтом біля трупа Еддовз.

Пауза у вбивствах. Мері Джейн Келлі, остання канонічна жертва Джека-Різника, загинула в листопаді 1888 року. Санітари пов’язали Космінскі в лютому 1891 року. Довга пауза після серії з п’яти вбивств за три місяці не має переконливих пояснень.

Сперма. Лоухелайнен і Міллер знайшли на шалі плями сперми. Тим часом, немає свідчень того, що Джек-Різник займався з жертвами сексом або взагалі знімав штани в момент злочину.

30 вересня 1888 року о 01:35 Кетрін Еддовз бачили живою. Труп було знайдено, за різними даними, через 5 або 10 хвилин. За цей час Різнику потрібно було вбити жертву, нанести їй безліч каліцтв, вирізати два органи… і наслідити спермою на шалі.

Методика. Із заявою про те, що тест ДНК допоміг визначити особистість Джека-Різника, Ярі Лоухелайнен виступив ще 2014 року. Повноцінний опис дослідження з’явився п’ять років потому. Втім, він не містить повного опису генетичних послідовностей ДНК: виділених з плям крові й сперми на шалі, а також отриманих з проб, які здали далекі родичі Еддовз і Космінскі. Вчені пояснюють це небажанням нащадків жертви та підозрюваного публікувати настільки конфіденційні дані.

Винахідник методу ДНК-дактилоскопії сер Алек Джеффріс назвав дослідження Лоухелайнена і Міллера цікавим, однак таким, що потребує незалежної перевірки.

Висновки

Аарон Космінскі міг бути Джеком-Різником. Генетичні тести Лоухелайнена і Міллера можуть бути точними. Але, як це було зі справою Різника всі 130 років, будь-якому викриттю можна протиставити суттєві «але». Крапку в цій справі ставити не можна, принаймні до моменту перевірки результатів дослідження ДНК іншими лабораторіями.

Читайте далі про знамените середньовічне вбивство Вільяма з Норвіча.

У колажі на обкладинці використано фото thom / Flickr / CC BY-NC-SA 2.0