Архітектура Києва в кіно

Порушувати старі норми однаково складно як у кіно, так і в архітектурі. Обидві сфери — про візуал, форму і зміст. Будь-яке їх порушення викликає спротив, але правого визначає час. Разом з компанією SAGA Development розповідаємо про важливі фільми й будівлі, навколо яких вершилась історія, — країни, кіно та архітектури.

Людина з кіноапаратом (1929)

IMDb 8,4

Режисер Дзиґа Вертов (Давид Кауфман) не визнавав ігрового кіно і ратував за документальне. Власне, він один із засновників і теоретиків цього жанру. Вертов входить до «пантеону» періоду Українського відродження початку XX століття, до якого також зараховують Довженка, Курбаса, Хвильового, Малевича та інших художників, які прагнули нових форм у мистецтві.

Режисер закликав припинити об’єктивувати людину та зосередитися на реальності. Тож знімав у режимі реального часу, без акторів і сценарію. Глядачеві доведеться приготуватися до того, що він побачить абстрактний у своїй безсюжетності фільм. Але недарма «Людину з кіноапаратом» вважають однією з найкращих документалок в історії, а саундтреки для неї досі пишуть композитори-мінімалісти, джазові колективи та інді-гурти.

Фільм — динамічна нарізка хаотичного життя міста. Динаміку задає монтаж, кадри перетасовані й переклеєні настільки густо, що затягують глядача у зображений вир повсякденності. Кінознавець Джеймс Гоберман назвав фільм Вертова кінематографічним еквівалентом джойсівського «Улісса», теж нелегким твором для засвоєння з наскоку.

Німе кіно без титрів, сценарію та акторів відбулося лише завдяки напрацюванням Вертова в операторській роботі та монтажі — slow motion, мультиекспозиція, зйомка у відображенні. Він знімав вулиці Одеси, Києва та Москви. На той момент Вертова, як і багатьох тогочасних авангардистів, зовсім не зрозуміли. Ейзенштейн назвав фільм «хуліганством з камерою», а Радкіно, звісно, виключило Вертова за надмірний формалізм.

Фільм цінний і тим, що в ньому знято легендарну будівлю, — хмарочос Гінзбурга в Києві. І йдеться не про відомий усім прибутковий будинок. Хмарочос Гінзбурга — одна з найвищих будівель у Російській імперії на початку ХХ століття і «перший хмарочос України». Висотку на 12 поверхів збудували у 1910–1912 роках і розташовувалася вона за 50 метрів від нинішнього готелю «Україна». Хмарочос Гінзбурга збудували у стилі модерну, як і всі інші будівлі тогочасного Хрещатика. Будівельник-підрядник і купець першої гільдії Лев Гінзбург викупив у військового інженера ділянку, зніс його 4-поверховий прибутковий будинок і витратив 1,5 мільйона рублів на спорудження найсучаснішої в місті висотки: у ній працювали рідкісні для того часу ковані ліфти «Отіс». Висота будівлі точно невідома — приблизно 55 метрів, разом з вежею зі шпилем — до 70 метрів. Житлові будинки такої висоти на той момент були лише в Америці, Німеччині, Канаді та Аргентині. Сучасники писали, що приїжджі паломники хрестилися перед хмарочосом, приймаючи його за храм.

Хмарочос Гінзбурга. Кадр з д/ф з «Людина з кіноапаратом», реж. Дзиґа Вертов, 1929 р.
Хмарочос Гінзбурга. Внутрішній двір. Кадр з д/ф «Людина з кіноапаратом», реж. Дзиґа Вертов, 1929 р.

Хмарочос підірвали радянські війська о 23:00 24 вересня 1941 року, на п’ятий день окупації Києва. Рештки й фундамент розібрали лише в 1950-х роках — перед будівництвом готелю «Україна».

Арсенал (1929)

IMDb 7,2

Класик світового кінематографу Олександр Довженко відтворив драму 1918 року у павільйонах Одеської кіностудії. У ній йдеться про знакову будівлю та поворотні події, що визначили подальшу долю України. В основі сюжету — Січневе повстання робітників на заводі «Арсенал», організоване більшовиками проти Центральної Ради та військ УНР 1918 року. Повстання тривало сім днів і прискорило втрату влади Центральною Радою в Києві.

Фільм, як і сам Довженко, одержав неоднозначні оцінки. Режисера звинувачували і в націоналізмі, і в «прорадянськості», хоча сам він брав участь у придушенні повстання на боці УНР. 2021 року «Довженко-центр» прокоментував, що повстання на «Арсеналі» лягло в основу радянського міфологічного сюжету про мучеництво більшовиків в Україні.

У будь-якому разі картина стала одним з найкращих авангардних фільмів українського кіно. Це одна з найскладніших за формою робіт Довженка, в якій він використав максимум своїх кінематографічних знахідок: провокацію глядача, психологічні паузи, пряме авторське втручання у події.

«Арсенал» — один з найстаріших заводів Києва: його заснували 1764 року. Тоді це були невеликі майстерні з ремонту зброї у Печерську. Кам’яний арсенал побудували наприкінці XVIII століття, ще через півстоліття з’явився новий комплекс на Арсенальній площі. Вперше цивільних допустили до роботи на заводі 1871 року, а на початку XX століття завод став найбільшим підприємством Києва. Тут працювало 800 людей, для яких завод збудував кілька житлових будинків, садок, школу та лікарню.

Кадр з х/ф «Арсенал», реж. Олександр Довженко, 1929 р.
Кадр з х/ф «Арсенал», реж. Олександр Довженко, 1929 р.

До Першої світової війни завод мав стратегічне значення та виконував військові замовлення на всю Російську імперію. Товари побутового призначення тут почали виробляти з приходом більшовиків. Після Другої світової війни тут виготовляли фотоапарати «Київ», копію вивезених з Німеччини «Zeiss Contax», пізніше — тренажери для станції «Мир», світлофори, газові лічильники. Сьогодні завод переживає не найкращі часи, але у найстарішій його будівлі розташовано арт-простір «Мистецький арсенал».

За двома зайцями (1961)

IMDb 8,0

Сучасником повстання на «Арсеналі» був письменник Іван Нечуй-Левицький — автор п’єси, що стала основою ще одного кіношедевра, знятого на кіностудії вже імені Довженка. Йдеться про п’єсу «На Кожум’яках» і колаборацію зі Старицьким, що породила нетлінну комедію «За двома зайцями». Фільм став візитною карткою Подолу — тут можна впізнати Андріївську церкву, в якій вінчалися герої, Андріївський узвіз, Контрактову площу, Житній ринок.

Кадр з х/ф «За двома зайцями», реж. Віктор Іванов, 1961 р.
Кадр з х/ф «За двома зайцями», реж. Віктор Іванов, 1961 р.

Що об’єднує цю невинну комедію з вищезгаданими авангардистськими фільмами? Вона також зазнала критики, але все ж таки стала класикою. Кінокритики назвали картину «найгіршим фільмом 1961 року», з чим абсолютно не погоджувалися глядачі, які штурмували каси. Обмежений прокат лише в Українській РСР, прем’єра фільму на околиці Києва у Дарницькому клубі залізничників: у Держкіно не думали, що сюжет матиме такий успіх. У результаті оригінальне озвучення українською мовою довелося переписувати російською. Довго вважалося, що оригінал фільму втрачено, поки 2013 року в Маріуполі не знайшли у фільмофонді оригінальну українську фонограму.

 

Новаторство в архітектурі, як і новаторство в кіно, — складне, але важливе завдання. Автори проєкту багатофункціонального комплексу ANDRIYIVSKY City Space свідомо відмовилися від імітації минулого та прив’язування до якогось конкретного архітектурного стилю. Їхня мета — створити позачасовий простір, який гармонійно впишеться в еклектичний подільський ландшафт і водночас стане візуальним акцентом району.

 

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter