Битва з монохромом. Тернистий шлях людства до кольорової фотографії

Невдовзі після знайомства світу з фотографічною технологією 1839 року люди почали дивуватися: чому, так точно фіксуючи форму об’єктів, фотографія не може передати їхній колір? Найпопулярнішим способом отримання кольорових світлин до початку 20 століття була колоризація — розфарбовування. Однак увесь цей час винахідники мріяли про одне — створити кольорову фотографію. Як їм це вдалося, WAS розповість разом з LG.

Ще на початку 19 століття було відомо, що солі срібла можуть забарвлюватися у різні відтінки під дією кольорового випромінювання. Тож спочатку експериментували із методом безпосереднього відтворення всіх відтінків спектра — без змішування кількох базових кольорів. У 1850-х роках американський пастор Лівай Гілл і французький вчений Едмон Беккерель паралельно роблять перші кольорові дагеротипи. Однак забарвлення дуже слабке або взагалі швидко зникає. Починається пошук обхідних шляхів.

Очі обирають RGB

1855 року шотландський фізик Джеймс Максвелл створює теорію кольоровідчуття. Згідно з нею, для відтворення будь-якого відтінку достатньо в різних пропорціях використати первинні кольори — червоний, зелений, синій: такі три види рецепторів має людське око. Цей метод називається адитивним змішуванням кольорів — колір утворювався через складання безпосередньо різнокольорових променів світла, а не фарб.

1861 року за технологією Максвелла створили першу кольорову фотографію. Через червоний, зелений і синій світлофільтри було зроблено три зображення тартанової стрічки. Потім їх спроєктували на екран через ті ж фільтри. Але тогочасні фотоматеріали могли відображати лише синьо-фіолетову частину спектра та були нечутливими до червоного. Ця проблема існувала довго — лише на початку 20 століття винайшли речовини, чутливі до червоної частини спектра. За такою технологією на вдосконаленому фотоапараті в 1909–1915 роках створював свої роботи вчений та педагог із Російської імперії Сергій Прокудін-Горський.

На межі століть створення кольорових світлин за допомогою адитивного методу почало активно розвиватися. У 1890-х американець Фредерік Айвс представив кромоскоп — прилад для перегляду накладених один на одний кольорових позитивів. 1894 року ірландець Джон Джолі запропонував робити лише один негатив через триколірний скляний світлофільтр. Однак усі ці методи були надто складними й дорогими. Комерційного успіху першим досяг автохром.

1904 року винахідники кіно брати Огюст і Луї Люм’єр презентували свою технологію кольорової фотографії — автохром. Вона поєднала фільтр і чутливу до світла емульсію на одній скляній пластинці. Секрет був у мільйонах хаотично розташованих крихітних зерняток крохмалю, пофарбованих у кольори RGB — червоний, зелений і синій. Якість зображення була неідеальна, та пластинки могли використовуватися на звичайних фотоапаратах, хоча витримка була в 30 разів більше, ніж у чорно-білих фотопластинок. Технологія стала популярною: 1913 року фабрика Люм’єрів у Ліоні виробляла за день 6 000 пластинок.

Життя у стилі CMYK

Принципово іншим був підхід, який 1868 року запропонував Луї Дюко дю Орон. Він також робив три чорно-білих негативи, знятих через червоний, зелений і синій фільтри. Але потім із них створював три позитиви, які окремо фарбувалися пігментами протилежних до базових кольорів — ціановим, маджентою та жовтим. При накладанні ці позитиви давали кольорове фото. Тобто змішувалися не кольори світла, а фарби — це був субтрактивний синтез кольору. Саме цей метод лежить в основі сучасної системи кольорового друку CMYK.

Але в ті часи фотографічні емульсії були малочутливими до червоного й зеленого кольорів. Час витримки залишався непрактично довгим — червоний негатив вимагав багатьох годин у камері. Тому цей спосіб отримання кольорових фото здобув популярність лише завдяки розвитку хімії на початку 20 століття. Однак тільки кодахром став остаточним успіхом.

Кодахром створили два Леопольди з Америки — Маннес і Годовськи. Обидва були професійними музикантами й винахідливими фотолюбителями. У першій половині 1930-х вони почали працювати в лабораторіях компанії Eastman Kodak, а вже 15 квітня 1935 року плівка кодахром з’явилася в продажу. Це був прорив: нарешті вдалося створити технологію, яка забезпечувала світлинам відмінні кольори й чіткість. Саме кодахром витіснив на ринку всі інші технології аналогової кольорової фотографії. Випускати цю плівку припинили лише 2009 року — через розповсюдження цифрової фотографії.

Нове поле битви цифрових технологій — кольоропередача. І монітори LG UltraWide™ та LG UltraFine™, що відтворюють до 135% колірного простору sRGB, наразі виграють.