Станчик. Блазень біля престолу
Мудрий блазень, який щиро переймається державними справами, — образ відомий по всій Європі. Особливо поширений він у польській культурі. Сталося так через популярність історичного персонажа на ім’я Станчик. WAS розповідає історію головного блазня Східної Європи.
Прізвище і роки життя Станчика (зменшене від Станіслав) достеменно невідомі. Сам факт його існування можна заперечувати, але вчені схиляються до думки, що це була реальна особа: шляхтич, який жив між 1480—1540 роками, і блазнював при королях Олександрі Ягеллончику, Сигізмунді I, Сигізмунді II Августі.
1541 рік — перша згадка в літературі. Клеменс Яніцький у «Діалозі проти різноманітності та мінливості польських костюмів» назвав Станчика блазнем при дворі тодішнього короля Сигізмунда I Старого, але в сатиричному творі він говорить з духом давно померлого Владислава II Ягайла.
Потім Станчик ще не раз з’являється у творах польських письменників 16 століття як розумна людина, яка не боїться рубати гірку правду у вічі монархам.
Є свідчення, що Станчик критикував Сигізмунда I, який після перемоги над Тевтонським орденом дозволив 1525 року великому магістру Альбрехту Гогенцоллерну навернутися до протестантизму, залишити собі Прусське герцогство й стати польським васалом. Надалі Пруссія так зміцніла, що згодом брала участь у поділах Польщі. Пізніше — об’єднала Німеччину під своєю владою.
Саме тому польські інтелектуали 19 століття так симпатизували Станчику, який нібито сказав Сигізмундові: «Більший блазень той, хто, маючи ведмедя в клітці, відпускає його собі на шкоду».
1862 року картина Яна Матейко «Станчик під час балу королеви Бони, коли приходить звістка про втрату Смоленська» закріпила за блазнем образ державника. Комета у вікні символізує біду — захоплення московитами Смоленська 1514 року в ході програшної для Сигізмунда I московсько-литовської війни. Коли інші бенкетують, мудрий блазень тужить за долею вітчизни.
Відтоді у польській культурі Станчик символізує політичну мудрість, гнучкість і прагматизм. 1869 року автори патріотичного памфлета «Тека Станчика» розкритикували ідею збройних повстань, натомість закликали перейматися економікою, культурою та шукати компроміс з ворогами Польщі, особливо ж бути лояльними австрійському цісарю. Ці ідеї стали популярними серед поляків Галичини. Консерваторів, прибічників суспільної еволюції почали називати станчиками.