Улюблена зброя Гітлера — на службі в людства
Після поразок 1943 року під Сталінградом і в Північній Африці німці раптом зрозуміли, що війна може закінчитися невдало, але віру в остаточну перемогу не втрачали. Дух підтримували повідомлення про нові військові проекти, які райхсміністр озброєнь Альберт Шпеєр називав «вундерваффе».
На тлі проектів циклопічних танків і надшвидкісних підводних човнів, які не встигли застосувати в бою, об’ємом фінансування виділялася балістична ракета «Фау-2» — головна надія Гітлера на перемогу.
Основною мішенню «зброї відплати» стала Англія, і 8 вересня 1944 року перша ракета впала на Лондон. Атака вийшла раптовою: системи оповіщення не могли засікти «Фау-2», що летіла зі швидкістю до 5700 км/год. Але завдати місту серйозної шкоди не вийшло. Виявилося, що у «диво-зброї» досить низька точність. Половина ракет не влучали в ціль, багато інших вибухали в повітрі.
За сім місяців постійного бомбардування Лондона жертвами двох тисяч «Фау-2» стали 2700 осіб. Тобто, одна ракета вбивала в середньому 1–2 лондонців.
Це вкрай низька ефективність у порівнянні зі звичайними авіанальотами. 1300 британських і американських літаків усього за два лютневих дні 1945 року зруйнували весь центр Дрездена, вбивши 25 тисяч чоловік.
Може здатися, що з урахуванням скромних бойових успіхів «Фау-2» була вкрай нерентабельною зброєю. Одна штука коштувала 100 тисяч довоєнних райхсмарок або $ 40 тисяч за курсом того часу. Сумарно розробка та виробництво балістичних ракет обійшлися Райху в $ 40 мільярдів за сучасним курсом. Американці створили атомну бомбу, витративши вдвічі менше.
Втім, вартість «Фау-2» не була такою вже захмарною, якщо порівняти з витратами воюючих країн на іншу техніку. Виробництво одного американського важкого бомбардувальника B-17 коштувало тоді $ 238 300, до яких треба додати витрати на тренування 10 членів екіпажу.
На хід війни «вундерваффе» не вплинула, проте дала поштовх для розвитку космонавтики. Основна частина бюджету пішла на створення нової галузі — ракетобудування. Трофейні балістичні ракети далекої дії стали основою для американських і радянських космічних програм.
США після війни дісталася команда керівника програми «Фау-2» Вернера фон Брауна. Радянському Союзу — випробувальний полігон в Пенемюнде, обладнання, документація, люди. Один тільки ракетно-космічний інститут на чолі з Сергієм Корольовим поповнився 13 німецькими професорами, 32 докторами наук, 106 інженерами. Заступник керівника групи управління ракетами в Пенемюнде Гельмут Гертрупп допоміг почати випробувальні пуски в СРСР.
Хоча нацисти планували використовувати технології «Фау-2» для масового вбивства мирних британців, в результаті вони доставили Гагаріна на орбіту, а «Аполлон» — до Місяця.