Історія емотикона

19 вересня 1982 року фахівець у галузі інформатики Скотт Фалман порадив університетським колегам використовувати двокрапки, дефіси та дужки для позначення гумору у мережевому спілкуванні. Так з’явився смайл, і в цей день відзначають день його народження.

Насправді, застосовувати друкарські знаки для означення емоцій ще 30 березня 1881 року запропонував американський сатиричний журнал Puck. Прототипи емотиконів виражали чотири почуття: радість, смуток, здивування і байдужість.

Емотикон «крапка з комою і дужка» виявили й у стенограмі промови Авраама Лінкольна, опублікованій газетою The New York Times 1862 року. Символи стояли після слів «оплески та сміх» (applause and laughter). Двокрапка з дужкою після слів «посміхаюся ще» (smiling yet) знайдені також у вірші 1648 року англійського поета Роберта Герріка.

Але перший випадок, швидше за все, пояснюється друкарською помилкою, а другий — особливістю пунктуації 17 століття.