Як російський дух посварив синів імама Шаміля

25 серпня 1859 року впала фортеця Гуніб. Імам Шаміль, лідер мюрідів, що тримав там оборону, був змушений здатися у російський полон. Піввікова Кавказька війна завершувалася: народи Чечні і Дагестану були тепер приборкані, спротив приєднанню Північного Кавказу до імперії тепер чинили самі черкеси.

На перемовинах про капітуляцію Шамілю обіцяли безпеку, і ця умова була виконана. Імаму виділили невеликий маєток у Калузі, де він оселився з родиною і прислугою.

З Шамілем приїхали дві дружини і два сина: 27-річний Газі-Мухаммад і 20-річний Мухаммад-Шефі. Рідні брати, вони не були зовні схожі. Газі — худий і жилавий, з бородою без вусів на кутастому обличчі. Шефі — в дитинстві огрядний і добродушний, з віком відростив вуса.

Після приїзду до Калуги шляхи братів розійшлися. Газі залишився з батьком, а Шефі захотів служити в російській армії. Олександру II ідея сподобалася, і молодого кавказця зарахували до імператорської лейб-гвардії.

1868 року старого Шаміля перевезли в місто з більш здоровим кліматом — Київ. Рік по тому він отримає дозвіл здійснити паломництво до ісламських святинь і помре в Медіні, яка перебувала під владою Османської імперії.

Газі дозволять поїхати за дружиною і молодшим сином Шаміля, який народився в Калузі. Він повернеться до Росії один, виб’є у влади грошей на утримання сім’ї батька і поїде знову — тепер уже назавжди. Перший раз російської кулею Газі-Мухаммад був поранений в 6 років, все життя воював і вирішив продовжити це в лавах турецької армії.

1877 року почалася Російсько-турецька війна. Газі зустрічає її в чині генерал-лейтенанта Його Величності Султана. Шефі — полковник Російської імператорської армії. Дізнавшися про те, що брат вирушив на фронт з турецького боку, Шефі просить Олександра II також відправити його туди.

Чи то імператор хоче уникнути сутички двох братів, чи то підозрює зраду, але Шефі відсилають служити в Казань, подалі від війни. Брати пишуть один одному листи і в листуванні страшно сваряться. Газі вважає, що всі кавказці, які перейшли на службу до російського імператора, «пропахли російським духом».

1878 року війна завершилася. Туркам вдалося запалити повстання в Чечні, але на основних фронтах вони зазнали поразки і на Кавказі теж закріпитися не змогли. Газі-Мухаммад, спадкоємець Шаміля, став не потрібний османському двору. Його підвищили до маршала, дали хорошу пенсію і почесно заслали до Медіни. Шефі продовжував жити в Казані, і дослужився до генерал-майора.

Так вони обидва й старіли, відставними офіцерами, однаково далекими від батьківщини. Брати продовжують листування і миряться, турбуються про здоров’я один одного.

«Постарайся здійснити хадж, це принесе велику користь твоєму здоров’ю. У мене було хворе серце, і паломництво мене зцілило», — писав Газі братові.

Газі-Мухаммад помер 1902 року в Медіні й був похований поруч із батьком, як хотів. Мухаммад-Шефі помер через чотири роки в Кисловодську, його поховають у селі Учкекен в Карачаєво-Черкесії.

Читайте далі про пригоди грузинського князя на англо-бурській війні.