Вечірка під замком: новорічні пригоди у міжвоєнному Луцьку
Напередодні нового 1935 року в Луцьку — столиці Волинського воєводства Другої Речі Посполитої — сталося своєрідне новорічне диво. Людей, які зібралися відпочити перед святом, змусили танцювати всю ніч. WAS розповідає історію цієї гулянки.
Все трапилося в луцькому кінотеатрі «Чари». Його заснували ще в часи братів Люм’єр, перед Першою світовою війною, коли Луцьк був повітовим центром у Російській імперії. Тоді в місті вже були свої популярні заклади, в яких показували живі картинки. «Модерн», «Ренесанс», «Одеон» — перші назви луцьких кінотеатрів, де показували німе кіно в супроводі живої музики. Згодом до них приєдналися «Замок Любарта» і «Чари». Останній запам’ятався нічними сеансами, які почалися за дуже цікавих і романтичних обставин.
Наприкінці грудня 1934-го погода дарувала повноцінний зимовий настрій. На центральному катку поряд зі стадіоном імені Пілсудського було людно — міський комітет спорту і військової підготовки влаштував змагання.
Хто не хотів нарізати кола на льоду — міг відтягнутися по-іншому. Одним з найпопулярніших видів відпочинку були дансинги — вечірні танці під акомпанемент живого оркестру. Тангові й джазові бенди роз’їжджали країною, виступаючи в цукернях, кав’ярнях і ресторанах.
Адміністрація «Чар» вирішила бути оригінальною та трохи заробити — напередодні Нового року поєднати вечірній кіносеанс із дансингом. Зала кінотеатру була зовсім невеличкою — ледь вміщувала 70 людей. Квитки розкупили заздалегідь, й увечері 31 грудня приміщення наповнили пані у вишуканих сукнях та чоловіки в святкових костюмах.
Приречені на веселощі
За вікном — скрипучий мороз і сніг, в залі — тепло, темно, весело. Молодь розважається, танцюючи під запальні ритми бенду. Але коли відвідувачі спробували відправитися по домівках, на них чекав сюрприз: головний вихід виявився зачиненим. У будці сторожі — нікого. Люди спробували вийти через внутрішній двір, але на заваді став замок на брамі. Почали гукати, але ніхто не прийшов — мешканці сусідніх будинків могли подумати, що в когось вже почалося святкування.
Зчинився скандал. Чому представник кінотеатру не має ключів ані від брами, ані від головного входу? І куди подівся сторож, який мав останнім покинути будівлю. В метушні минав час — до нового 1935 року залишалося зовсім трохи.
Однак в залі було вдосталь випивки й трохи закусок. Раптом один із музикантів почав награвати мелодію. Її підхопили інші. Вже невдовзі всі знову танцювали. Новий рік невільники кінотеатру зустріли в чудовому настрої.
«У тій святковій лихоманці всі забули про час. Я незчувся, як була друга година ночі, а ми продовжували наші веселощі, були молоді й енергійні. Я сказав, що кінотеатр недаремно має таку назву. Тоді він для нас створив диво», — згадував очевидець новорічного дансингу Тадеуш Строновський.
Будівлю відкрили пізно вночі, коли прийшов доглядач — невідомо, куди він так надовго пропав. Про той нічний сеанс у місті пам’ятали ще довго. А власники кінотеатру, все ж отримавши порцію критики, зробили свої висновки. Ще до початку Другої світової війни «Чари» знали як єдиний в Луцьку кінотеатр з нічними сеансами.
Автор: Олександр Котис