Референдум у Римі
2 жовтня 1870 року Європа теж обговорювала референдум — тільки в Римі. 148 років тому понад 90 % його жителів проголосували за приєднання до королівства Італія.
Єдина Італія після Римської імперії розпалася, була частково окупована іноземцями. Тисячу років Рим входив у Папську область — державу, якою керував голова католицької церкви. У середині 19 століття почалося Рісорджіменто — національно-визвольний рух за об’єднання Італії. Певний час папа Пій IX сам мітив на роль лідера нової країни, але не вийшло. Він втік з Рима і зміг повернутися, тільки заручившись підтримкою Наполеона III і французької армії.
Гарнізон Рима заважав об’єднаній Італії приєднати місто до поразки Франції у війні з Пруссією. Наполеон III був позбавлений влади, французькі солдати виведені з Рима, в нього зайшли війська італійського короля Віктора-Емануїла II. Переможці швидко провели референдум (плебісцит), проголосили Рим столицею Італії й назвали одну з центральних вулиць міста Via del Plebiscito.
Папі довелося розпрощатися зі світською владою, але ображати главу всіх католиків світу було не можна. Тому італійський уряд зобов’язався залишити за ним владу духовну. На законодавчому рівні за Пієм IX і його наступниками закріплювалася влада над духівництвом, особиста недоторканність, право користуватися палацами і приймати іноземних представників. Крім того, Пію IX виплачувалася щорічна компенсація за втрату держави.
Пія пропозиція не влаштувала. Він оголосив себе в’язнем Ватикану і не покидав його до кінця життя. Протистояння папства і італійського уряду тривало до 1929 року. Тоді уряд Муссоліні і Святий престол уклали угоду, за якою було створено нову папську державу — Ватикан площею 0,44 квадратних кілометра.