Спекотне літо 1967-го: афроамериканці проти поліції

Літо 1967-ого в США часто називають «літом кохання» — на цей час припав розквіт культури хіпі. Але афроамериканській спільноті воно запам’яталося скоріше як літо ненависті. Того літа африканськими гетто прокотилася хвиля масових заворушень — півтори сотні міст, десятки тисяч заарештованих та більше сотні загиблих. Про історію «довгого спекотного літа 1967-го» розповідає WAS.

В середині 1960-х рух за громадянські права в США добився скасування законів про расову сегрегацію в південних штатах. Але до справжньої рівності було ще далеко. Особливо гостро це відчувалось у великих містах, куди афроамериканці з сільських районів Півдня масово переїздили після завершення Другої світової у пошуках роботи. Білий середній клас у відповідь втік до передмість, а слідом за ним зникли робочі місця й економічні можливості. Центральні райони багатьох міст почали занепадати, а термін inner city став синонімом гетто.

Одною з головних проблем у гетто було свавілля поліції — арешти, побиття та навіть убивства афроамериканців поліцейськими стали звичним явищем у містах. Бідність, безробіття та поліцейське насильство призвели до того, що з 1964-го по 1967-й в США вибухнуло більше сотні масштабних расових заворушень. А апогею напруження в країні досягло влітку 1967-го — за три місяці в афроамериканських районах міст спалахнуло 159 бунтів.

Довге спекотне літо

Протести в різних містах не координувались між собою, але починалися схоже — з приїзду поліції. Ввечері 12 липня в Ньюарку копи зупинили темношкірого таксиста на ім’я Джон Сміт, нібито за порушення правил дорожнього руху. Його витягли з машини, сильно побили на очах перехожих і відвезли у відділок. Містом поповзли чутки, що Сміта вбили у відділку, туди почали стягуватись протестувальники. У поліцію полетіло каміння та коктейлі Молотова. Заворушення у місті тривали чотири дні, 26 людей загинули й 7 000 були поранені.

Найвідоміший бунт «довгого спекотного літа» стався у Детройті. Під ранок 23 липня поліція увірвалась в бар «Сліпа свиня» у чорному районі міста, де святкували повернення з В’єтнаму двох місцевих жителів. Усіх відвідувачів заарештували. На шум збіглися сусіди, почалася сутичка. За лічені години заворушення перекинулись на інші частини міста, а менш ніж за добу мер Детройта попросив ввести в місто Національну гвардію. Бунт тривав п’ять днів, загинуло понад сорок людей. Мер Детройта казав, що місто в розпал бунту нагадувало Берлін 1945-го.

Детройт в липні 1967-го. Фото: Burton Historical Collection / Detroit Public Library
Детройт в липні 1967-го. Фото: Burton Historical Collection / Detroit Public Library

Що було далі:

  • У розпал бунтів у Детройті президент Ліндон Джонсон наказав зібрати комісію для розслідування причин заворушень. Через сім місяців було оприлюднено висновки. «Наша нація рухається в бік двох суспільств — одного білого, іншого чорного — розділених і нерівних», — було сказано у звіті. Причинами заворушень назвали сегрегацію, відсутність економічних можливостей для афроамериканців і поліцейське насильство. Президент рекомендації комісії проігнорував;
  • З 1970-х до лав поліції почали масово залучати афроамериканців. Побороти расизм це не допомогло — темношкірі офіцери часто поводилися не менш жорстоко за своїх білих колег;
  • У квітні 1968-го країною прокотилась нова хвиля заворушень у гетто, спричинена убивством Мартіна Лютера Кінга;
  • Поліцейське насильство багато разів спричиняло масові заворушення в наступні десятиліття. Найвідомішими з них були протести в Лос-Анджелесі 1992-го, коли суд виправдав копів, які побили Родні Кінга. Протести проти поліцейської жорстокості спалахують в США і зараз.

Читайте далі про історію війни з наркотиками у США.

На обкладинці: Детройт у липні 1967-го. Фото: Burton Historical Collection / Detroit Public Library

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter