Північна плантація: як в Україні успішно вирощували чай
Україна посідає 18-е місце в світі
за рівнем споживанням чаю. Китай — одразу після нас. Українським традиціям чаювання вже понад 300 років. Тут навіть пробували вирощувати власний чай.
Можна поміркувати про можливість повторити ці починання, але спочатку WAS і MOL’FAR Organic Tea згадають досвід вирощування «північного» чаю.
Відомо, що вже на початку 18 століття українська еліта пила чай — звичай прийшов із Росії, де активно чаювали ще з середині 17 століття. Московське царство межувало з Китаєм, тож Східна Європа «підсіла» на чай раніше Західної. Його вподобали попри те, що це був недешевий імпортний товар. Із масовою популяризацією чаю в другій половині 19 століття з’явилася ідея організувати чайні плантації просто в Російській імперії. Але далі планів справа не йшла, поки не з’явився один шотландець.
Британський офіцер Джекоб Макнамара потрапив до російського полону під час Кримської війни 1853–1856 років. Згодом — побрався з грузинкою й залишився жити на Кавказі. Саме він організував перше промислове виробництво чаю на теренах Російської імперії — субтропіки біля Батумі добре підходили для чайного куща. На початку 20 століття на території нинішнього Азербайджану також почали виробляти чай. Тоді ж відчайдушний селянин-селекціонер із Чернігівщини Юда Кошман створив поблизу Сочі найпівнічнішу на той час чайну плантацію. Однак чайне виробництво в усій імперії не перевищувало 140 тонн на рік — крапля в морі для ринку, що споживав десятки тисяч тонн чаю.
З початку 1920-х чайним виробництвом впритул зайнялася Радянська держава — їй дуже хотілося зекономити на закупівлях імпортного товару. В 1920-х в Озургеті створили Інститут чаю, почалася активна робота селекціонерів зі створення сортів, здатних переносити сильні морози. Деякі виведені сорти могли успішно переживати температури до −25 °C. В Грузії відкрилися десятки чайних фабрик. В 1930-х вирощування чаю почалося в Краснодарському краї РРФСР і відновилося в Азербайджані.
В Україні чайне виробництво почали розвивати на Закарпатті на початку 1950-х. В 1951–1952 роках 50 гектарів на півдні області засадили морозостійкими сортами родом з Грузії. Через два роки чайні плантації займали вже 75 гектарів. До початку 1960-х чаєм планували засадити цілих 1 000 гектарів української землі. На цих плантаціях врожайність була різною — від 1,3 до 6 тонн із гектара. Непогано — з урахуванням кліматичних особливостей. Дегустатори відзначали гарний смак напою, приготованого із закарпатського врожаю. Однак український чайний експеримент вирішили згорнути через проблеми з рентабельністю повноцінного виробництва.
Сам чай прижився настільки добре, що в місцях, де його згодом не викорчували, рослини процвітають і тепер — через шість десятиліть. Останніми роками місцеві чайні активісти вивчають потенціал українського чаю, пересаджують кущі, водять екскурсії на плантацію під Мукачевом й ведуть мову про можливе відновлення чайного виробництва на Закарпатті.
Хто знає, можливо колись зможете спробувати чай, вирощений на українській землі. Почаювати ж напоями з усього світу маєте нагоду 6 жовтня на київському Фестивалі чаю.