Вибори короля. Як це відбувалося в Речі Посполитій

На дворі 17 століття. Ви — вельможний пан Рогальський. Ваш далекий предок одержав герб Рогаля, коли врятував короля Болеслава Кривоустого від дикого буйвола. Але то було давно. Зараз ви киснете на родинному хуторі біля Львова і плекаєте королівські амбіції. Як одягти корону розкаже Ірина Даневська — авторка історичних романів «Німецький принц Богуслав Радзивіл» і «Генерал короля Богуслав Радзивіл».

В українських реаліях голова держави має вельми обмежену владу, але бажаючих обійняти посаду президента завше вистачає. Люди витрачають час, гроші й сили, щоб потриматися за президентську булаву. В Речі Посполитій голову держави також обирали. Але якою була королівська влада й доля? Чим були вибори польського монарха? Що необхідно було знати й робити кандидатам, щоб отримати корону? WAS пояснює.

Бути польським королем

Плюси:

1. Вибори короля відкриті й чесні

За Генріховими артикулами, монарх обирається шляхтичами Речі Посполитої на спеціальному елекційному сеймі. Місце проведення — поле під Варшавою, куди мають прибути виборці для голосування. Голос найбіднішого шляхтича дорівнює голосу найбагатшого.

2. Ви —  перший серед рівних

Теоретично ним може стати кожен шляхтич Речі Посполитої, який володіє земельним наділом, або іноземець благородного походження. Мати в жилах королівську кров — бажано, але не обов’язково.

Так, 1674 року королем Польщі обрали галицького шляхтича Яна Собеського, який не мав королівського походження.

3. Король — людина заможна

Польський монарх отримує доходи від королівських земель, соляних копалень та десятої частини доходу від видобутку срібла й олова.

В середині 17 століття королівський прибуток оцінювався в 1,2 мільйони злотих. Це більше за прибуток найбагатших магнатів. Наприклад, князь Ярема Вишневецький у найкращий рік не мав і мільйона. Якщо цих коштів не вистачить, можна попросити Сейм про погашення боргів, або ж поторгувати державними посадами.

Так, за отримання гетьманської булави й сенаторської гідності Ян-Казимир 1663 року зажадав від князя Богуслава Радзивіла цілих 100 тисяч злотих.

Вибори короля в 1573 році. Картина Яна Матейка. Джерело: Royal Castle / kolekcja.zamek-krolewski.pl

Мінуси:

1. Велика конкуренція

Конкурс на трон короля — до 10 чоловік на омріяне місце з боку заможних земляків та іноземних принців.

2. Дітям корона не дістанеться

Успадкування королівської влади в Речі Посполитій заборонено.

3. Короля контролюють

Його діяльність контролюють сенатори та представники шляхти, котрі беруть участь у засіданнях сеймів. Польський монарх не може одноосібно приймати важливі рішення — одружуватися, оголошувати війну чи мир, призначати й збирати податки. У випадку порушень, піддані звільняються від присяги вірності та мають право прогнати тирана шляхом збройного повстання — рокошу.

Нерви витримують не у всіх. Генріх Валуа — син Катерини Медічі — увійшов до історії Речі Посполитої як монарх, котрий витримав на престолі лише 120 днів. Йому на чужині не подобалось, тож, як тільки з’явилась можливість поборотись за французький трон, Генріх просто втік із Польщі. 1668 року добровільно зрікся польського престолу і Ян-Казимир Ваза, який після цього став абатом французького монастиря Сен-Жермен-де-Пре.

4. Королем Речі Посполитої може бути лише католик

Представникам інших конфесій варто заздалегідь подбати про навернення. Саме так зробив 1697 року німецький протестант Август II Саксонський.

5. Вас будуть критикувати

У Речі Посполитій — свобода слова, тому кандидату в королі, як і самому монарху, не варто розраховувати на мовчання невдоволених.

Короля українського походження, Михайла Корибута Вишневецького, його політичний противник Ян Собеський звинувачував в імпотенції та величав «мавпою на троні». За часів правління самого Собеського на розклеєних Варшавою королівських указах почали з’являтися образливі написи: kiep — йолоп. Винуватця схопили, але він запевнив, що це скорочене «Król Ian Europy Pan» — «Король Ян — господар Європи». Це слівце потім радо вживали представники опозиції.

Документ, де Генріх III (польський король) приймає, схвалює і зобов'язується дотримуватися рішення виборчого сейму, 1573 рік. Джерело: Fundacja XX. Czartoryskich

Шлях до престолу

Перший етап виборів

Повітова шляхта на місцевих сеймиках обирає гідних довіри людей, котрі від її імені поїдуть голосувати до Варшави. Ці представники можуть повернутися лише обравши короля. Посланцям компенсуються витрати на поїздку. Взагалі, поїхати на вибори до столиці може кожен шляхтич, але вже власним коштом.

Списків виборців немає. Скільки знайдеться бажаючих поїхати — сюрприз для організаторів. У мирні роки кількість виборців буде більшою, ніж у воєнні. Наприклад: у мирний 1669 рік Михайла Корибута Вишневецького обрали 11 271 чоловік, а в розпал війни з Османами 1674 року для перемоги Яна Собеського достатньо було 3 450 виборців.

Польсько-литовські королівські вибори, деталь, 1697 рік. Джерело: Royal Castle / kolekcja.zamek-krolewski.pl

Агітація

Розпочинається задовго до виборів, іноді — ще за життя попередника. Кандидати, особливо іноземні, щедрі на передвиборчі обіцянки.

1669 року Філіп Вільгельм Нойбурзький обіцяв рік із власної кишені утримувати військо Речі Посполитої. Також він гарантував поміч німецьких князів у війні з Туреччиною, плюс зобов’язався навчати за кордоном 50 польських студентів. Його найближчий конкурент, герцог Лотаринзький, не схотів поступатися в щедрості. Гарантував заплатити з власної кишені всі борги війську — понад мільйон злотих, вносити щорічно до скарбниці 500 тисяч злотих протягом десяти років, побудувати у Варшаві кам’яний міст через Віслу, і вивчити за кордоном 100 поляків.

Підкуп і частування виборців — теж норма. Дрібну шляхту «мотивують» просто на місці, як правило, — безкоштовною випивкою. Але гарантій немає — конкуренти теж сиплють грішми. Купити підтримку магната обійдеться найдорожче. Проте тут і ефект найсильніший: магнати впливали на діяльність місцевих сеймиків і могли доставити вже добре мотивованих виборців.

Коронний гетьман Ян Собеський 1669 року отримав 20 тисяч ліврів за підтримку французького кандидата до трону.

Польсько-литовські королівські вибори 1669 року. Кандидати: Михайло Корибут Вишневецький (зліва) і Людовик (Луї) II де Бурбон, принц де Конде (праворуч). Джерело: Wikimedia Commons

Виборчий процес

Виборці прибувають на поле елекції, де розбивають намети — вибори проходять просто неба. Після молитви обирають маршалка — голову сейму. Сенатори презентують кандидатів, іноземців представляють посли. Кандидати знаходяться під захистом закону, порядок охороняє численне військо. Працює і комісія «З розгляду кривд і ексцесів під час елекції». Але голосування завжди проходить бурхливо: навіть під час спокійних виборів 1632 року нерозглянутими залишилися більше тисячі карних справ.

На практиці ж взагалі часто перемагає сила. Вояки опонентів стережуть шляхи, намагаючись не допустити до столиці прибічників конкурентів. Розуміючи це, кандидати прибувають у колі своїх людей і під охороною відданого війська.

У Варшаві в ході виборчих заворушень 1669 року вбили сотні людей, згоріли 200 будинків. Було скоєно напад на карету одного з кандидатів, князя Богуслава Радзивіла.

Згодом, саме наявність у своєму розпорядженні армії допомогла гетьману Собеському виграти вибори 1674 року.

Election of Stanislas Augustus
Вибори короля Станіслава-Августа Понятовського в 1764 році. Картина Бернардо Беллотто, 1778 рік. Джерело: Royal Castle / zamek-krolewski.pl

Конкуренція

Обрати одного з кандидатів буває непросто. Найтяжче, — коли на трон претендують іноземні принци, за якими стоїть міць їхніх держав. Може дійти навіть до війни.

Саме так сталося 1587 року, коли одна магнатська група хотіла бачити на престолі шведського принца Сигізмунда III Вазу, інша — австрійського князя Максиміліана Габсбурга. Коронували Сигізмунда, але 8-тисячна армія австрійця взяла в облогу Краків. Втім, військо Габсбурга розбили, сам він потрапив до полону. Максиміліана випустили лише коли він зрікся претензій на престол.

Спроба вбибства короля Сигизмунд III Вази Міхалем Пекарським в 1620 році. Малюнок з першого тому твору Іова Людольфа «Allgemeine Schau — Bühne oder Welt», Франкфурт-на-Майні, 1699 рік / Biblioteka Narodowa

Оголошення результатів

Коли сформується більшість і примас Польщі оголосить ім’я короля, сенатори і земські посланці, що за нього голосували, підписують елекційний диплом. Потім йдуть вітати переможця. Якщо той іноземець — відправляють послів, щоб він склав обітницю дотримання законів Речі Посполитої. Нарешті у визначений день відбувається обряд коронації.

 

Пан Рогальський може претендувати на престол Речі Посполитої, шляхетне походження є, земельний наділ теж. Але мізерного прибутку з того хутору не вистачить ані на підкуп магнатів, ані на військо «тітушок», щоб боротись з конкурентами. На жаль, коронуватися пан Рогальський зможе лише в мріях.

Популярне: