Кримінальний рекорд: хто вбив 2 000 000 людей
До середини 19 століття на дорогах Індії щороку пропадали тисячі мандрівників. Деякі ставали жертвами бандитів, але більшість вбивали члени секти тугів. Прихильники богині Калі вірили, що вбивство гарантує їм якісну реінкарнацію.
Англійське слово thug («пацан», «бродяга») походить від назви секти тугів. Індійці називали її членів «тхагами», тобто шахраями, оскільки перед вбивством ті втиралися в довіру до подорожніх. Thug Life – життєвий принцип реп-зірки Тупака Шакура.
Калі – індійська богиня смерті, таємного вбивства і масової різанини, дружина бога-творця Шиви. В одній руці вона тримає меч, в іншій – відрубану голову. Намисто з черепів доповнює образ. Жерці богині проповідували, що тільки регулярні жертви відвернуть Калі від знищення людства.
Туги знали три способи поклоніння: задушення, удар кинджалом або отруєння. Вбивці мали власний діалект і систему прийомів. Вони були настільки ефективними, що заслужили згадки в «Книзі рекордів Гіннеса». Втім, звичай забороняв їм вбивати жінок, дітей, факірів, музикантів, прокажених і європейців. Європейці люб’язності не оцінили. Щоби побороти секту, британські колонізатори розгорнули масштабні репресії.
Технологія масового знищення
Туги-отруйники ховали трунок в прикрасах і при нагоді мазали ним відкриті ділянки тіла жертви. Кинджальники практикували швидкі удари в скроню чи потилицю, щоби з тіла витікало менше крові. Рясно пролита кров обіцяла вбивці проблеми в наступних колах перевтілень.
Вершина мистецтва тугів – задушення румалем, шовковою хустиною з тягарцем з монет. Згідно з повір’ям, Калі витирала нею обличчя під час бою з демонами. Щоби шовк не різав шкіру і не проливав кров, тканину промаслювали.
Зазвичай туги працювали групою, під виглядом мандрівників приєднуючись до купців і караванів. Іноді вони йшли разом сотні кілометрів, перш ніж вночі порішити торговця в прихованому від очей місцевих жителів місці. Разом з людьми вбивали собак і в’ючних тварин. Тіла скидали в колодязі або закопували, на могилі розводили багаття. Жертви мали пропасти, згинути безвісти.
Туг Бехрам (1765-1840) підозрювався британською владою у більш ніж 900 задушеннях. Згідно з протоколом допиту, зізнався у 125 вбивствах і в 150 випадках співучасті.
Джентльмени проти душителів
Ніхто не знає точно, скільки людей загинуло від рук тугів, оскільки невідомий час виникнення секти. За різними оцінками, за кілька сотень років були вбиті від 70 000 до 2 000 000 осіб. Справа зайшла так далеко, що в арсеналі фанатиків з’явилися прийоми проти задушення і ударів кинджалом: занадто часто колеги зустрічали на дорогах одне одного.
Колоніальна адміністрація Британської імперії готова була заплющувати очі на дивні вірування індійців, окрім тих, які заважали торгівлі. В 1824 році генерал-губернатор Індії лорд Вільям Бентінк оголосив тугам війну. Найбільш продуктивно з тугами боровся полковник Вільям Генрі Сліман. Схопивши одного вбивцю, він отримував свідчення на всю банду. Сліман використовував батіг і пряник: обіцяв полоненим поблажки, платив грошову допомогу їхнім родинам, брав заручників, влаштовував очні ставки, встановлював особи жертв, аналізував маршрути караванів. Його зусиллями за шість років були заарештовані 3266 тугів. 483 дали свідчення, 412 стратили на шибениці, інших відправили на заслання або на каторгу.
До початку 1870-х років секта була розгромлена.
Під пильним наглядом
Англійців надихнув цей досвід. В 1871 році вони ухвалили закон про «злочинні касти» – Criminals Tribes Act. До цих груп записували всіх неугодних. Наприклад, індійців, які захищали свою землю від прокладання нею залізничних шляхів. Всі чоловіки зі «злочинних каст» мусили регулярно бувати в поліцейському відділку, їх можна було заарештовувати без ордера. З’явилися виправні поселення – провісники концтаборів.
Репресії допомогли подолати хвилю вбивств, але в Індії досі живуть нащадки тугів. В кількох штатах Індії вони приносять в жертву Калі півнів або собак. Мало не щороку там з’являються повідомлення про вбивства, до жаху схожі на ритуальні.
