Секс в храмі: чого нас позбавило християнство
В давнину злягання в священному місці не вважалося блюзнірством. Це був найпростіший спосіб вступити в зв'язок з богами. Їх уособлювали повії обох статей, які жили при храмах.
«Звичай виник з бажання, залишаючись в храмі під час акту, вступити в безпосередній зв’язок з божеством. Коли божество отримало своїх власних жриць, не було більше потреби приводити в храм дружину або іншу жінку. Завдяки своїй красі і видатним розумовим здібностям, жриці-блудниці вважалися уособленням богинь», – пояснює суть культової (або храмової) проституції Іван Блох, один із засновників сексології.
Божественна краса гетери
Афродіта Кнідська роботи Праксітеля – одна з найвідоміших грецьких скульптур епохи пізньої класики. Вона присвячена богині кохання, родючості і краси. Римський історик Пліній через 300 років після виготовлення статуї називав її найкращим витвором мистецтва у світі.
«Розповідають, що хтось, охоплений любов’ю до неї, заховався одного разу вночі, припав до зображення, і про його пристрасть свідчить пляма».
Праксітель створив скульптуру приблизно в 340 році до н.е. Вперше Афродіту зобразили в мармурі оголеною. Натурницею для скульптора стала його співмешканка, гетера Фріна. Коли статуя була готова, Праксітеля з Фріною викликали в афінський суд присяжних. Громадяни вирішили розібратися, чи не ображає професія Фріни одну з головних грецьких богинь.
Промова захисника не мала успіху, і тоді він зірвав з Фріни одяг. Присяжні виправдали дівчину. Давні греки вірили в калокагатію – єдність душі і тіла. Людина з досконалим тілом не могла мати гнилу душу, тому прекрасна Фріна не могла образити божество.
Так богиню краси і кохання стала зображати повія.
Один раз – не проститутка
Фріна не була першою жінкою, яка об’єднала релігію з розпустою. Ще в другому тисячолітті до н.е. на Стародавньому Сході почала зароджуватися культова проституція. Спочатку для дівчат вона була швидше обрядом посвяти, ніж постійним заняттям. Так, кожна мешканка Вавилону зобов’язана була один раз віддатися чужинцеві, прославляючи богиню кохання і родючості Мелітту. Вважалося, що таким чином жінка ставала плодовитою.
«Потворним жінкам доводиться довго чекати, допоки вони зможуть виконати звичай. Деякі залишаються у святилищі по 3-4 роки», – стверджував грецький історик Геродот.
Правило поширювалося на всіх жінок без винятку. Найбагатші приїжджали в храм з охороною та на колісницях. Прості городянки шикувалися в ряд. Іноземець пропонував будь-яку суму, і жінка не могла йому відмовити. Після посвяти вавілонянка поверталася додому, більше ніхто не мав права оволодіти нею за гроші.
Кращі з кращих
Згодом обряд проституції в давньосхідних культурах набув довготривалих форм. Так, у Вірменії та Єгипті дівчата служили богиням кохання і родючості до весілля. Це вважалося почесним заняттям. Перед тим, як служити тілом, треба було пройти відбір.
«Найкрасивіша та найвельможніша дівчина Фів мала займатися проституцією в храмі Амону доти, поки у неї не з’являться ознаки зрілості, після чого її видавали заміж», – писав Іван Блох.
Пізніше храмова проституція стала довічною. По всьому Сходу храми богинь кохання перетворюються на борделі. В Єгипті це Ісіда, в Фінікії – Астарта, у Вірменії – Анаітіс, в Месопотамії – Іштар. Активно користувалися послугами храмових повій в Юдеї та Греції.
В Греції проституція з релігійної швидко стала світською. У 6-7 столітті до н.е. реформатор Солон засновує легальні будинки розпусти – діктеріони. Повії розділилися на класи. Нижче за всіх в соціальній ієрархії були порнаї – рабині з варварських племен. Трохи більше поважали проституток – вільних жінок.
Гетери вважалися елітними повіями. Вони брали гроші не за статевий акт, а за виявлену увагу. Раз на місяць гетери працювали біля храмів, прославляючи свою покровительку Афродіту. Виручені гроші віддавали жерцям.
Бородаті жриці
Храмова проституція не була винятково жіночою справою. Згідно з популярним трактуванням, згадані в Біблії «кедеші» – це кастровані юнаки. Вони служили чоловікам у храмах Молоха і Астарти до поширення юдаїзму в Палестині.
Іспанські колонізатори звинувачували ацтеків в тотальній педерастії, виправдовуючи знищення корінних мешканців Мексики. Сучасна наука підтверджує, що Ксочіпіллі – бог мистецтва, танцю, квітів, ігор – був також покровителем чоловіків-повій і молодих гомосексуальних жерців. Схожі звичаї мали інки і майя.
