Атомний вибух в донецькій шахті. Експеримент 1979 року
Відтоді, як Радянський Союз зобов'язався припинити випробування ядерної зброї над поверхнею Землі, сумнівні досліди проводили в шахтах і свердловинах. На Донбасі такий влаштували в діючій шахті, неподалік від житлових будинків.
В серпні 1963 року СРСР, США і Великобританія уклали Московський договір, який забороняв ядерні випробування в атмосфері, в космосі і під водою. Навряд чи це було збігом, але через два роки Радянський Союз почав програму підземних ядерних вибухів «в інтересах народного господарства».
Над «Програмою №7» працювали науково-дослідні інститути закритих міст Арзамас-16 і Челябінськ-70. Вона була близнюком американського проекту Plowshare
і передбачала використання пристроїв потужністю до 50 тисяч тонн в тротиловому еквіваленті для видобутку копалин, сейсмічного зондування, виїмки ґрунту. До 1988 року СРСР провів від 124 (офіційно) до 169 (імовірно) «мирних ядерних вибухів». В Україні таких було два.
Перший під кодовою назвою «Факел» влаштували в Харківській області влітку 1972 року. Вибухом в свердловині на глибині понад 2 км тоді безуспішно намагалися зупинити аварійний викид газу. Другий прогримів на Донбасі, в кількох кілометрах від Єнакієвого і в 60 км від Донецька. Тут експеримент відбувся в діючій шахті «Юний Комунар».
Під териконом на Юнкомі
Місто Юнокомунарівськ
(колишній Юнком, Юний комунар) – одне з десятків шахтарських містечок Донбасу. Типова індустріальна провінція, яку ніхто не бачить, про яку ніхто не знає, де багато тисяч людей живуть гірничою рутиною: зміна під землею, алкоголь, загроза силікозу і обвалу, надія на регрес
після раннього виходу на пенсію.
З таких містечок вийшли мільйони. Колишній президент України Віктор Янукович якось сказав, що теж «народився під териконом на Юнкомі».
В червні 1962 року підвищення норм виробітку і цін на продукти спровокувало заворушення в місті Новочеркаськ Ростовської області. Під час придушення бунту 26 осіб вбили, 87 поранили. Ще сімох вірогідних заколотників пізніше розстріляли за вироком суду.
З початку 1960-х років на Донбасі почала наростати соціальна напруга. Регіон повернувся до давнього способу ведення діалогу з владою – страйків. Розстріл в Новочеркаську викликав хвилю протестів. Робітники вимагали поліпшення умов життя і праці, але свого домоглися лише частково.
В 1978 році донбаський інженер Володимир Клебанов очолив Асоціацію вільної профспілки трудящих в Радянському Союзі, куди увійшли кілька десятків активістів. Вони намагалися домогтися визнання Міжнародною організацією праці, але були розігнані КДБ.
16 вересня 1979 року на шахті Юнокомунарівська прогримів потенційно смертоносний ядерний вибух.
Як це було
Того дня населення районів, прилеглих до шахти «Юний Комунар», проінструктували про проведення вибухових робіт. Людям наказали залишити на день свої будинки та евакуювали в найближче селище Стара Колонія. Там жителів Юнокомунарівська зустріли польові кухні і оточення з солдатів внутрішніх військ МВС.
В цей час в шахті підірвали ядерний заряд потужністю 300 тонн тротилу. Бомбу виготовили в Арзамасі-16
. Пристрій розмістили в спеціально створеній ніші між вугільними пластами. Щоби газоподібні продукти вибуху не вирвалися назовні, камеру перекрили залізобетонними перемичками завтовшки більше 6 метрів.
Через кілька секунд після вибуху неевакуйовані мешканці Юнкома відчули підземний поштовх. В деяких будинках по стінах пішли тріщини, це були єдині видимі наслідки експерименту. Наступного дня шахта продовжила роботу, вранці в забій вирушили гірники. Вони працювали поруч з центром вчорашнього ядерного вибуху.
Нелогічний план
Шахта «Юний Комунар» не була великою (видавала 2000 тонн вугілля на день) і мала погану славу «газової». За двадцять років, з 1959 по 1979 роки, на шахті сталося 235 викидів газу і вугільного пилу. У 28 випадках вони закінчувалися загибеллю гірників. В кінці 1970-х шахта «Юнком» вважалася однією з найнебезпечніших на Донбасі.
Рішенням проблеми займався дослідний інститут «ВНІПІпромтехнологіі». Там розробили план зниження напруги між пластами породи за допомогою підриву невеликого ядерного заряду. Проект отримав назву «Об’єкт “Кліваж”» – відсилання до терміну, що означає розшарування гірських порід. На цьому офіційна передісторія – випробування нових технологій, поєднане з усуненням потенційної небезпеки під час видобутку вугілля – закінчується.
За формальною логікою інженерів і фізиків помітна деяка неясність їхніх планів. Перше, що викликає сумнів – економічний бік питання. Низька рентабельність видобутку вугілля в СРСР не могла окупити колосальних витрат на розробку і застосування малих ядерних зарядів для усунення загазованості. Друге – хоча в результаті експерименту газоносність «Юнкома» була знижена майже втричі, такий спосіб більше не застосовували. Але ж «Юнком» був далеко не єдиною шахтою на Донбасі з подібними проблемами.
З огляду на дію Московського договору 1963 року, «Юнком» з його викидами газу міг бути просто прикриттям для випробувань ядерної зброї. Підтвердженням цієї версії є те, вся документація по «Кліважу» була вивезена в Москву незабаром після вибуху і досі залишається засекреченою.
Опромінення у спадок
Після ядерного вибуху шахта продовжувала видавати вугілля ще 23 роки. «Юнком» закрили через нерентабельність в 2002-му. З моменту експерименту і до закриття шахти в місті фіксували підвищену смертність. Ці факти не обов’язково пов’язані, але за словами Сергія Глазкова, який колись був забійником «Юнкома», а потім його сторожем, – нікого з тих, хто працював в 1979-му, не залишилося в живих .
Влітку і восени 2014 року містом проходила лінія фронту і, врешті-решт, воно опинилося в складі так званої «ДНР». Сьогодні шахта «Юний Комунар» функціонує в режимі відкачування води. Що трапитися, якщо ґрунтові води знесуть залізобетонні перемички навколо місця вибуху, ніхто не знає.