Повстання в Бадабері: 50 радянських полонених проти моджахедів
26 квітня 1985 року жменька військовополонених збунтувалася проти своїх мучителів у пакистанській фортеці Бадабер. Ініціаторами повстання були українці.
Бадабер слугував в’язницею і табором підготовки моджахедів в Пакистані. Результатом доби жорстокого артилерійського обстрілу став колосальний вибух. На тому місці досі величезна воронка – як пам’ятник.
Війна в Афганістані (1979-1989) була класичним протистоянням наддержав на території третьої країни. Бойові дії точилися між урядовими силами Афганістану та контингентом радянських військ з одного боку і збройними формуваннями афганських моджахедів, що мали підтримку країн НАТО і ісламського світу, з іншого.
За стінами
1985 рік. У розпалі «війна караванів» – полювання радянських військ на колони постачання, які рухаються до Афганістану з території сусіднього Пакистану. Щоби зруйнувати логістику повстанців, радянські спецпідрозділи глибоко проникають на їхні території. Це високогір’я, поруч кордон з Пакистаном. Дії авіації обмежені рельєфом і загрозою ППО. Вся підтримка радянських солдатів – це кілька залпів артилерії і те, що можна тягти на спині. За таких умов легко потрапити в полон.
Полонених тримали в мережі підземних в’язниць, зінданів, поблизу пакистанського селища Бадабер: 12 радянських солдатів і 36 службовців армії прорадянського уряду Афганістану. Навкруги 8-метрові глинобитні стіни з вежами по кутах, всередині – система парканів-дувалів і казарм. Поруч мечеть – фортеця була не лише місцем ув’язнення, але й центром підготовки партії «Ісламське товариство Афганістану». У Бадабері моджахеди проходили курс молодого бійця. Їх навчали стрільбі, партизанських дій, саперній справі, роботі з раціями і ПЗРК.
Несила терпіти
Деяких полонених тримали в Бадабері більше трьох років, багатьох більше року – надивилися вони чимало. За непокору бранців забивали в колодки, били батогами, відправляли ламати камінь або ремонтувати стіни на спеці. Їх тижнями годували сушеним м’ясом, морили спрагою, не давали спати. Один з ув’язнених від тортур збожеволів.
26 квітня 1985 року терпець 50-ти в’язнів луснув. Під час вечірнього намазу вони вбили охоронця, який роздавав їжу. Крім нього на варті під час молитви залишалося лише три солдати.
План повстання придумали українці Микола Шевченко і Віктор Духовченко. Вони хотіли захопити арсенал зброї моджахедів, вийти в радіоефір і, погрожуючи вибухом, змусити допустити до них радянського консула і представників Червоного Хреста.
Шматками загостреної арматури бійці закололи охорону, заволоділи ключами і зброєю, витягли зі складу великокаліберний кулемет ДШК, міномет, протитанкові гранатомети. Зрада одного з таджицьких бранців, який перебіг до моджахедів за кілька хвилин до атаки на вузол радіозв’язку, завадила захопити наглядачів зненацька.
Краще жахливий кінець
Фортеця була заблокована. На місце надзвичайної події прибув очільник партії «Ісламське товариство Афганістану» Бургануддін Раббані. Вислухавши вимоги повстанців, він віддав наказ про штурм. З однієї з башт по атакуючим вдарила здвоєна зенітка, зі стін відчайдушно працювали кулемети. Перестрілка тривала всю ніч. В одній з атак Раббані отримав контузію, його охоронця розірвало осколками. Більше 20 штурмуючих було вбито, десятки поранено.
Близько 6:00 по фортеці прямою наводкою відкрила вогонь артилерія. Результат бою був передбачений. І тут Бадабер струсив жахливий вибух. Військові історики досі сперечаються про те, чи це здетонували склади від артилерійського вогню або ж полонені вирішили не здаватися живими. Пізніше засоби супутникового контролю СРСР зафіксували воронку діаметром до 80 метрів.
За агентурними даними, пакистанці, що увійшли в зруйновану фортецю, виявили трьох обгорілих і контужених повстанців. Їх відтягли під уламки стіни і закидали гранатами. Впізнати вдалося лише одного загиблого. Решту збирали по шматках і ховали в спільній могилі.
Довгі роки про повстання мовчали всі сторони конфлікту. Деякі подробиці вдалося з’ясувати, коли в 2007 році в узбецькій Фергані журналісти знайшли вцілілого під час повстання рядового Носіржона Рустамова.
У 2000-х українськими орденами «За мужність» були нагороджені загиблі в Бадабері молодший сержант Сергій Коршенко і моторист Віктор Духовченко. Призванний з Куйбишевської (Самарської) області рядовий Сергій Левчишин нагороджений «Орденом Мужності» Російської федерації. Рядовий Олександр Зверкович з Вітебська нагороджений білоруською медаллю «В пам’ять 10-річчя виведення радянських військ з Афганістану». Молодший сержант Микола Самін з Казахастану нагороджений «Орденом Айбин» («Орденом Доблесті»). Всі нагороджені посмертно.
Ілюстрації: «Таємниця табору Бадабер. Афганський капкан» / ВГТРК
