Смерть найкращих астронавтів NASA: «Запахло прокислою сметаною»

Космічні перегони між США й СРСР були смертельними для багатьох їх учасників. Напевно ви пам’ятаєте одного тільки Юрія Гагаріна, загиблого через 7 років після польоту. Були й інші.

У Космічному центрі імені Кеннеді у Флориді стоїть пам’ятник загиблим астронавтам. У списку з 24 імен — Вірджіл «Гас» Гріссом, Едвард Уайт ІІ і Роджер Чаффі. Вони задихнулися в кораблі «Аполлон-1», на першому етапі американської місячної програми.

Команда мрії

США програли Радянському Союзу перегони із запуску першого супутника і першої людини в космос. Тому в 1960-х американці зробили головним завданням своєї космічної програми політ на Місяць. Його найважливіша, завершальна частина — серія запусків пілотованих кораблів «Аполлон». Перші кілька стартів мали перевірити надійність систем, наступні — доставити американців на супутник Землі. Екіпажу «Аполлона-1» призначалося випробувати командний модуль.

Для цієї місії NASA зібрало найкращих своїх астронавтів:

1. 40-річний Вірджіл Гріссом, командир корабля — перша в світі людина, яка здійснила два космічні польоти. Льотчик-випробувач, учасник Корейської війни, грамотний інженер.
2. 36-річний старший пілот Едвард Уайт готувався до свого другого космічного старту. За два роки до того він став першим з американців, хто вийшов у відкритий космос. Досвідчений льотчик-випробувач, магістр з авіаційної інженерії. Уайт серйозно займався спортом і ледь не потрапив до олімпійської збірної США з легкої атлетики.
3. 31-річний пілот Роджер Чаффі закінчив Військово-морську академію США, пізніше здобув ступінь бакалавра з авіаційної техніки. Пройшов програму навчання на морського льотчика. Як запасний член екіпажу, Чаффі замінив Донна Айзлі, коли той вивихнув плече на тренуванні.

Зворотний відлік

Запуск ракети-носія «Сатурн-5» для доставки «Аполлона-1» до навколоземної орбіти був запланований на кінець лютого 1967 року. Вдень 27 січня розпочалася одна з передстартових перевірок. Тестували стабільність роботи систем космічного корабля на стартовій позиції, відімкненій від кабелів живлення. Перевірка вважалася абсолютно безпечною, адже в баку ракети навіть не було палива.

Екіпаж посів свої місця близько 13.00. Люк було зацурковано, повітря в кабіні замінили чистим киснем — як і в усіх американських космічних кораблях до цього. Гріссом доповів, що відчуває якийсь сторонній запах, схожий на запах прокислої сметани. Жодних явних несправностей не виявили, і тести було продовжено.

Як майже на будь-якій новій і складній машині, на «Аполлоні» не обходилося без дрібних неполадок. Цього дня, серед інших, проблеми виникли з мікрофоном командира корабля.

Гріссом сердито мовив: «Як ми збираємося дістатися Місяця, якщо не можемо навіть налагодити зв’язок між собою?»

А втім, робота продовжувалася.

Крики болю

О 18:31 у пункті управління почули вигук Гріссома: «Вогонь!». За дві хвилини Чаффі доповів: «У нас пожежа в кабіні!». Ще за кілька секунд — нерозбірливі слова та крики болю.

У чистому кисні полум’я поширювалося моментально, і вже через 15 секунд охопило весь командний модуль «Аполлона». За 5 хвилин робітники змогли частково загасити пожежу і відкрити люк, та через густий дим не змогли одразу забратися досередини. Коли дим розвіявся, рятувальники побачили тіла астронавтів в оплавлених скафандрах. Усі троє загинули.

Перевірка встановила, що вогонь спричинило замикання електропроводки. У кисневому середовищі та за достатньої кількості горючих матеріалів пожежа була стрімкою й катастрофічною. Астронавти задихнулися одразу, врятувати їх було неможливо.

NASA припинило пілотовані польоти і запровадило серйозні зміни до конструкції кораблів. «Аполлон-2» й «Аполлон-3» стали макетами, «Аполлон-4», «Аполлон-5» та «Аполлон-6» запускалися без пілотів.

Через два роки американці досягли Місяця на «Аполлоні-11». Три кратери там названі на честь Гріссома, Уайта і Чаффі.