Острів із блекджеком: справжня історія «Баунті»
Жителі острова Піткерн у Тихому океані своїм прикладом показали, що може статися з першими колонізаторами Марса.
Масові вбивства, поголовне пияцтво, диктатура, зміна віросповідання та дві спроби залишити острів. Це коротка історія чотирьох із половиною квадратних кілометрів суші, загублених у Тихому океані. Соціальний експеримент тривалістю в два століття почали учасники найвідомішого бунту в історії британського флоту.
На честь «Баунті» названо затоку на острові Піткерн і безлюдний архіпелаг на південний схід від Нової Зеландії. Проте реклама батончика Bounty знімається не на однойменних островах, а в Таїланді. Архіпелаг Баунті не схожий на рай — там скелясті береги і суворий клімат.
Туристи загуляли
Восени 1788 року корабель «Баунті» прибув на Таїті, щоб узяти там саджанці хлібного дерева. Навесні 1789-го він відбув з вантажем на Ямайку, але не встиг далеко відплисти. Чи то через жорстоке поводження капітана, чи то через небажання залишати тропічний острів корабель захопила група матросів на чолі з помічником капітана Крістіаном Флетчером.
Капітана і його прибічників бунтівники посадили в шлюпку, а самі повернулися на Таїті.
Частина моряків вирішила лишитися там, а решта вирушили шукати місце, де їх не знайде неминуча каральна операція британської влади. Флетчер вибрав острів Піткерн, відкритий усього за 20 років до описуваних подій.
На борту корабля, що підійшов до Піткерна, було 9 матросів і 19 таїтян — 6 чоловіків, 12 жінок і маленька дівчинка. Забравши з «Баунті» все цінне, поселенці спалили своє єдине сполучення з великою землею.
Жінки й алкоголь
Перші проблеми в поселенців почалися, коли їм стало бракувати жінок. 20 вересня 1793 року таїтяни вбили п’ятьох із дев’яти білих чоловіків на острові. Несподівано жінки стали на бік європейців і вчинили розправу над своїми земляками. На деякий час відновився мир.
1797 року виникла нова проблема. Вільяму Маккою вдалося вигнати «диявольський ром» з коренів капустяної пальми. На острові почався період поголовного пияцтва. Через кілька місяців Маккой під час нападу білої гарячки прив’язав до мотузки камінь, обмотав її довкола шиї та стрибнув зі скелі в море.
1808 року, через 18 років після заселення, до острова підплив американський «Топаз». Його зустріли 10 жінок, 24 дитини та єдиний дорослий чоловік на ім’я Джон Адамс. На той час він навчив дітей читати і писати за єдиною наявною книжкою, Біблією. Адамс помер 1829 року, шанований як патріарх і засновник піткернської комуни.
Диктатор-святенник
У жовтні 1832 року на острів прибув проповідник Джошуа Хілл. Назвавшись представником британської влади, він обійняв обидві головні посади на острові – пастора та шкільного вчителя. Як і будь-який пристойний диктатор, Хілл побудував на острові в’язницю та влаштовував публічне пороття невдоволених. І найгірше – він заборонив самогоноваріння.
Скинення тиранії було на диво мирним. До жовтня 1834 року напівбожевільний Хілл утратив хватку і так набрид, що в нього відібрали роботу.
Спроби втечі
1831-го, через 41 рік після заснування комуни, жителі вперше спробували залишити Піткерн. Їх непокоїло те, що скоро острів не зможе всіх прогодувати. Через шість місяців і 17 смертей від хвороб усі вцілілі острів’яни повернулися з Таїті на батьківщину.
Друга спроба припала на 1856 рік, коли населення острова становило 193 людини. Вибір припав на Норфолк – острівець між Австралією та Новою Зеландією. Майже три роки Піткерн був закинутим, та невдовзі на нього повернулися чотири сім’ї.
Убити всіх свиней
Через століття після заселення, 1886-го, на острів прибув місіонер-адвентист Джон Тей. Населення проголосувало за те, що він може лишитися та спробувати пояснити свою віру. 1890 року всі жителі острова стали адвентистами сьомого дня. Негайно вбили свиней, відмовилися від алкоголю та стали з оптимізмом дивитися в майбутнє.
Проживши 20 століття у суворому благочесті, на початку 21-го піткернська комуна пережила серйозне потрясіння. У домаганні до дітей звинуватили третину чоловіків острова, включно з мером. Тут вдруге спорудили в’язницю.
Сьогодні на Піткерні живуть трохи більше 50 осіб. Уряд Великобританії вже 10 років намагається залучити сюди нових поселенців, але поки знайшовся лише один охочий. Схоже, найбільш малонаселена територія світу в найближчому майбутньому це звання утримає.
