Його називають «латиноамериканським Шиндлером», але Роберто Козак допоміг вибратися з ув’язнення набагато більшій кількості людей. Без нього багато б загинули. Серед врятованих — президент Чилі.

Джерело: Музей пам’яті і прав людини, Чилі / Museo de la Memoria y los Derechos

Роберто Козак народився 14 травня 1942 року в багатодітній сім’ї робітників на північному сході Аргентини. Сім’я його батька приїхала з України в 1890-х, мати теж мала українське коріння. Роберто вчився на інженера, але 1968-го він починає працювати в аргентинському офісі Міжурядового комітету з європейської міграції (МКЄМ). Після стажувань в Західній Німеччині та Великій Британії за 4 роки він переїжджає до столиці Чилі.

Вранці 11 вересня 1973 року чилійські військові на чолі з генералом Піночетом здійснюють переворот. Солдати займають держустанови, обстрілюють президентський палац. Президент Альєнде замикається в кабінеті і вбиває себе з автомата Калашникова — подарунка Фіделя Кастро.

До цього часу політика соціалістичного уряду — експропріація земель, націоналізація підприємств і банків — загнала економіку в глухий кут. Положення значно погіршилось, коли усюди впала ціна на мідь — головного експортного продукту Чилі, а страйк транспортних компаній майже зупинив перевезення всередині країни. В останній рік президентства Сальвадора Альєнде інфляція досягла 353 %.

Перевороту чекали як порятунку. А він привів до влади жорстоку хунту.

Своє правління Аугусто Піночет почав з репресій проти лівих активістів, журналістів, творчої еліти, священиків. Було організовано понад 80 центрів попереднього ув’язнення, фактично концтаборів. Найбільшим став стадіон «Хуліо Мартінес Праданос» в столиці. Найдальший розташовувався на острові в Магеллановій протоці. За п’ять років політична поліція DINA (Dirección de Inteligencia Nacional) заарештувала близько 80 тисяч осіб. Їх били, катували, жінок ще й ґвалтували. Понад 3 тисячі людей стратили без суду, тіла багатьох не знайдені досі.

Опозицію було зломлено. Але протистояти репресіям зміг Роберто Козак, аргентинський дипломат українського походження. Він представляв в Чилі Міжурядовий комітет з європейської міграції (ICEM), але приховував від головного офісу більшу частину своєї роботи.

Крок 1. Увійти в довіру

Відразу після перевороту Роберто Козак став відвідувати центри попереднього ув’язнення і зустрічатися з арештантами. Спільно з іншими співробітниками посольств і католицькими організаціями складав списки затриманих. Найчастіше тільки з них сім’ї в’язнів дізнавалися про долю зниклих родичів.

За словами італійського дипломата Еміліо Барбарані, головне завдання полягало в тому, щоб зав’язати дружбу з функціонерами режиму. Потім Козак міг просити про особисту послугу — замінити комусь з арештантів в’язницю на вигнання.

1974 року Козак досяг угоди, за якою частина політичних в’язнів змогла виїхати до Європи. Першою Чилі покинула група колишніх міністрів уряду Альєнде.

General Augusto Pinochet in meeting with Roberto Kozak of the Intergovernmental Committee on European Migration (CIME) and the Intergovernmental Organization for Migration (IOM)
Генерал Аугусто Піночет на зустрічі з Роберто Козаком. Джерело: Музей пам'яті і прав людини, Чилі / Museo de la Memoria y los Derechos

Крок 2. Споїти супротивників

Важливу роль в стратегії Козака грали світські заходи, які він влаштовував у своєму будинку в багатому передмісті Сантьяго. Там щедро поїли віскі офіцерів спецслужби, армійських генералів, чиновників і співробітників посольств. Потім дипломат з’ясовував, де знаходиться той чи інший зниклий, просив підписати накази про звільнення, домовлявся за візи для звільнених.

Коли на першому поверсі будинку йшла вечірка, на верхньому могли ховатися опозиціонери.

До 1978 року зв’язки Козака стали такими широкими, що він отримав аудієнцію у Піночета і міністра юстиції Чилі Моніки Мадаріага. На зустрічі йшлося про те, як імідж держави псують порушення прав громадян. В обмін на обіцянку відпустити кілька десятків людей Козак обіцяв похвалити гуманізм влади в західній пресі.

Monica Madariaga Roberto Kozak
Роберто Козак на прийомі разом з Монікою Мадаріага, міністром юстиції Чилі і двоюрідною сестрою Піночета (друга зліва). Джерело: Музей пам'яті і прав людини, Чилі / Museo de la Memoria y los Derechos Humanos

Крок 3. Евакуювати біженців

Отримавши черговий наказ про звільнення з тюрми, Роберто Козак особисто зустрічав в’язнів і віз у свій офіс або будинок. Щоб захистити від повторного арешту, залишався ночувати в тому ж приміщенні та супроводжував до літака. Перед вильотом домагався згоди прийняти чилійців в іншій країні.

За інформацією посольства США в Сантьяго від 20 квітня 1975 року, представництво Міжурядового комітету з європейської міграції на чолі з Козаком щомісяця вивозило з Чилі 400600 людей. Більшість біженців в тому році прийняли сусідні Аргентина і Перу. Велика Британія — 429 в’язнів, Румунія — 328, Франція — 105, ФРН — 104.

Kozak escorts British doctor Sheila Cassidy to the plane taking her out of Chile, in 1975
Козак супроводжує британську лікарку Шейлу Кессіді на літак з Чилі в 1975 році. Джерело: Музей пам'яті і прав людини, Чилі / Museo de la Memoria y los DDHH de Chile
Political asylees in the Italian Embassy are registered by Carabineros agents before heading to Pudahuel Airport to leave for exile
Біженці, які отримали політичний притулок в Італії, перед від'їздом в аеропорт реєструються поліцейськими. Джерело: Музей пам'яті і прав людини, Чилі / Museo de la Memoria y los Derechos Humanos
Political asylees leave for exile Pudahuel Airport
Біженці в аеропорту Пудауель. Джерело: Музей пам'яті і прав людини, Чилі / Museo de la Memoria y los Derechos

Крок 4. Врятувати майбутнього президента

Серед тисяч в’язнів були студентка медичного факультету Мішель Бачелет з матір’ю Анхель. Батько Мішель працював в уряді Альєнде, після перевороту був заарештований, а в березні 1974 року не витримав тортур і помер від серцевого нападу. За рік, в січні 1975-го, поліція прийшла за вдовою та донькою.

Жінок відправили на «Віллу Грімальді» — це найсумнозвісніша катівня-в'язниця DINA — і розділили. Мішель допитували і били, Анхелу тримали без їжі і води. За кілька днів їх перевели в іншу в’язницю, де мати з донькою пробули близько року, поки не вийшли на свободу завдяки клопотанням Роберто Козака та родичів.

Навесні 1975 року Бачелет полетіли в Австралію, потім перебралися в НДР, а через кілька років отримали дозвіл повернутися додому. 2006 року Мішель вперше стала президентом Чилі, 2014-го — в друге.

Мішель Бачелет з батьком, Альберто Бачелет. Джерело: Мішель Бачелет / University of California, Berkeley

Крок 5. Повернути біженців додому

1979 року Роберто Козак переїжджає до Женеви, щоб керувати латиноамериканським відділом ICEM. За даними посольства США, в чилійських в’язницях до цього часу залишалось ще 79 політв’язнів. Хунта запропонувала прискорити звільнення, якщо Козак підпише заяву про те, що політичних в’язнів в країні більше немає. Він погодився.

Дипломат повернувся в Чилі 1984-го і за наступне десятиліття допоміг зробити те ж саме 15 тисячам біженців. «Друга половина моєї роботи полягала в тому, щоб допомогти повернутись і реабілітуватись в чилійському суспільстві вигнанцям, які хотіли це зробити», — пізніше розповів він.

Саме в цей час його ледь не заарештували. 1986 року марксисти влаштували засідку на кортеж Піночета і застрелили п’ятьох охоронців. Учасники нападу були біженцями, які повернулися в Чилі завдяки зусиллям Міжурядового комітету і особисто Козака. Незабаром у кількох лівих активістів знайшли на околиці Сантьяго з перерізаним горлом, а в представництво ICEM увірвалися поліцейські. Вони влаштували обшук, зв’язали співробітників і вимагали відповіді на питання: «Де цей комуністичний сучий син Козак?»

За кілька годин Роберто повернувся в офіс після допиту. За спогадами підлеглих, його обличчя позеленіло від жаху. На щастя, під час обшуку не знайшли жодного компромату. Обійшлося.

Roberto Kozak
Роберто Козак, 2000-і роки. Джерело: Comité Intergubernamental para las Migraciones Europeas / Museo de la Memoria y los Derechos Humanos / museodelamemoria.cl

Що було далі:

  • 1990 року Піночет покидає посаду президента, але залишається головнокомандувачем сухопутними військами Чилі і зберігає вплив. 1991 року Роберто Козак їде з Чилі.
  • 1998-го Піночет йде у відставку. Того ж року його заарештовують в Лондоні за ордером іспанського суду. Диктатора рятує імунітет, який дає статус довічного сенатора.
  • 2001-го Верховний суд Чилі розпочав процес над Піночетом за звинуваченням у вбивствах, тортурах і викраденні людей. Того ж року його звільнили від відповідальності в зв’язку зі старечим недоумством. За кілька років Апеляційний суд висуває повторне звинувачення. Процес закінчується смертю генерала в 2006 році.
  • Роберто Козак помер від раку 4 вересня 2015 року в Буенос-Айресі. Незадовго до смерті він отримав громадянство Чилі.

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter