Знищення ядерного реактору в Сирії: Розсекречена операція Ізраїлю

2007 року авіація Ізраїлю розбомбила будівельний майданчик під Дейр-Ез-Зором, на якому зводився реактор для видобутку плутонію. Диктаторський режим був у кількох кроках від одержання власної ядерної зброї. У чиї руки вона потрапила б під час громадянської війни?

Відтоді подія описувалася лише міжнародними медіа. Підтвердити достовірність було неможливо — Ізраїль заборонив публікацію відомостей щодо операції. Кілька годин тому заборону було знято! У найближчий час надійдуть у продаж автобіографії Егуда Ольмерта й Егуда Барака, прем’єр-міністра і міністра оборони Ізраїлю в 2007 році. Тож військова цензура вирішила, що нема більше сенсу приховувати акцію 11-річної давнини. Ізраїльські медіа негайно оприлюднили докладні розслідування.

#WAS стисло розповідає про найважливіші відкриття.

● Назва операції англійською мовою в документах ізраїльської розвідки — «Out of the Box». Це дослівно перекладається як «З коробки», а правильно — щось типу «Зруйнування стереотипів». Військово-повітряні сили називали її «М’яка мелодія».

● Газети цитують Таміра Пардо, який 2011 року став директором «Моссаду». Він називає подію найбільшим провалом ізраїльських спецслужб від часу війни 1973 року. Тоді єгипетські та сирійські війська несподівано напали на Ізраїль під час свята Йом-Кіпур.

«Роками Сирія будувала ядерний реактор під нашими носами, а ми нічого про це не знали. Його будували не на зворотній стороні місяця, а в сусідній країні. Ми вважали, що знаємо про неї все»

● Після смерті Хафеза Асада 2000 року до влади в Сирії прийшов син Башар. Цього лондонського офтальмолога «Моссад» вважав небезпечним, бо непередбачуваним. Але на той час головна увага була зосереджена на Ірані та Лівані.

● 2003 року «Моссад» фігурально вдарили між ніг. Лівійський диктатор Каддафі заявив, що його країна істотно просунулася в ядерній програмі. Стало зрозуміло, що ізраїльтяни погано стежили за Абдул Кадир Ханом. «Батько» ядерної програми Пакистану став фрілансером і з відома уряду держави почав торгувати ядерними секретами.

● Перші підозри щодо сирійської ядерної програми з`явилися 2004–2005 року, але прорив стався 2007-го. Керівник Комітету з атомної енергії Сирії Ібрагім Озман перебував у Лондоні за чужими документами. «Моссад» його вислідив і надіслав групу агентів з підрозділу «Невіот», що спеціалізується на вторгненнях та стеженні, та кілерів з «Кідону» (головні герої операції «Гнів Божий»).

● Спочатку Озмана планували вбити. Але люди з «Невіот» змогли вдертися до готельного номера Озмана і встановити на його ноутбук програми для стеження (сирійці нічого не помітили). Всередині знайшли фотографії реактора і Озмана поряд з північними корейцями.

● Деякий час знадобився, аби знайти місце будівництва — неподалік Дейр-Ез-Зор, найбільшого міста у Східній Сирії. Важливо, що під час громадянської війни, яка досі триває, місто 3 роки перебувало під контролем «Ісламської держави» (ІГІЛ). Уявіть наслідки потрапляння плутонію до рук найрадикальніших ісламістів.

● За об`єктом під Дейр-Ез-Зором Ізраїль стежив з 2006 року, але не знав його призначення. Велика бетонна споруда стояла посеред полів. Об`єкт назвали «Куб».

● Як сирійці маскували реактор:
— більша частина споруди ховалася під землею;
— навколо збирали сміття, аби будова виглядала покинутою;
— рух машин навколо був мінімальним;
— люди в найближчій місцевості пересувалися переважно на мотоциклах;
— згори не було видно ані огорожі, ані постів охорони, ані позицій протиповітряної оборони.

● А так прокололися: на супутникових фото «Моссад» розгледів трубу від «Кубу» до річки Євфрат. Для охолодження реактору потрібна вода.

● Прем’єр-міністр Егуд Ольмерт у телефонній розмові повідомив інформацію президенту США Бушу-молодшому і попросив, аби США завдали удар по «Кубу». Буш був шокований відкриттям, але відмовився. На той час Штати вже вели війни в Іраку та Афганістані й не бажали мати «третій фронт». Утім Буш не заперечив, коли Ольмерт натякнув на можливу ізраїльську операцію. Співбесідник вирішив, що це «зелене світло».

● Думки всередині адміністрації президента США розділилися:
— віце-президент Дік Чейні виступав за те, аби Америка завдала «педагогічного удару»;
— держсек Кондоліза Райс прагнула впливати на Асада дипломатичними засобами;
— директор ЦРУ Роберт Гейтс вважав, що вдарити має Ізраїль.

● Джордж Буш пише в мемуарах, ніби сказав Ольмерту, що «не може схвалити атаку на суверенну державу». Його радники анонімно розповідають інше. Ніби президент США сказав Ольмерту: «Чоловік має робити те, що має робити чоловік». А радникам: «Я люблю Ольмерта за те, що в нього найбільші яйця у світі».

● Є інформація, що супутникові знімки та інформацію з ноутбука Озмана вдалося підтвердити на місці. 12 ізраїльських командос у сирійській військовій уніформі десантувалися з 2 гелікоптерів поблизу «Кубу», фотографували його та взяли проби ґрунту. Звучить сумнівно через ризик.

● Ізраїль зміг визначити, що Сирія будує за північно-корейськими кресленнями, які копіювали британський реактор 1950-х років.

● За три дні до удару в сирійський порт Тартус (зараз там військова база РФ) зайшов північно-корейський вантажний корабель під прапором Коморських островів. Увесь процес розвантаження агент «Моссаду» зняв прихованою камерою.

● На той час Егуда Ольмерта сильно критикували в Ізраїлі за невдалу війну з «Хізболлою» в Лівані. Але всі джерела позитивно відгукуються про його чітке керівництво підготовкою удару по реактору в Сирії.

● Альтернативних думок не було. Крім своїх міністрів Ольмерт радився з колишнім прем`єром і майбутнім президентом Шимоном Пересом й лідером опозиції і майбутнім прем`єром Беньяміном Нетаньягу. Усі в один голос казали: «Розбомби їх на@%й, Егуде!»

● Затримував операцію міністр оборони Егуд Барак. Він вважав, що не можна завдавати удар, поки армія лише на 80 % готова до війни з Сирією. Ольмерт підозрював, що причини затримки політичні. Прем’єр незабаром мав піти у відставку, його посаду міг наслідувати Барак. Чи не хотів він забрати собі всю славу після знищення сирійської ядерної програми?

● Орієнтовно у вересні 2007 року об’єкт «Куб» міг почати роботу. Від перспективи удару по «гарячому» реактору на засіданні штабу ледь не знепритомнів голова Комісії з атомної енергетики Ізраїлю. У такому випадку територія вздовж річки Євфрат була б забруднена на сотні років.

● Перед новопризначеним начальником Генштабу Ізраїлю Габі Ашкеназі стояли такі питання:
— якими засобами забезпечити руйнування реактору?
— як не спричинити війну між Ізраїлем і Сирією?
— як перемогти Сирію, якщо війна розпочнеться?

● Ізраїльські військові вирішили, що Башар Асад сам не хоче повномасштабної війни. Тож, операція не має його принизити, має лишити можливість «зберегти обличчя».

● Вирішили діяти невеликими силами:
— чотири F-15I «Ra’am» («Грім») — ізраїльська версія американського важкого винищувача; підвищена дальність і здатність нести більше зброї;
— чотири F-16I «Sufa» («Шторм») — ізраїльська версія американського легкого винищувача; 50 % електроніки — власного виробництва.

Ідея була в тому, що різні види літаків по-різному проходять протиповітряну оборону. Якби одну групу збили, інша мала шанси долетіти до цілі. Разом 8 літаків несли 16 тонн бомб і ракет.

● У червні 2007-го Башар Асад в промові сказав: до кінця літа в Сирії буде дещо, що змінить розклад на Близькому Сході. Про це стало відомо в Ізраїлі.

● Безпосереднім сигналом для операції став телефонний дзвінок до кабінету міністрів Ізраїлю: редація великого американського медіа просила прокоментувати ядерну програму Сирії. Це був один з найгірших сценаріїв. Якби сирійці дізналися, що про їхній реактор знають у світі, вони б побудували навколо нього потужну оборону.

● Ізраїльтяни вирішили бити негайно. Того вечора, аби не привертати увагу, голова Генштабу разом з провідними генералами прийшов на весілля своєї секретарки. Літаки злетіли 6 вересня 2007 року о 22:30, аби з’явитися над Сирією в темний час.

● Кілька деталів операції досі лишаються секретними:
— радіоелектронна боротьба: є інформація, що в сирійську систему ППО був поставлений «жучок», який дозволив замінити актуальну картинку з радарів на фейкове «чисте небо»;
— участь в операції ударних дронів; наявність такої техніки на озброєнні армії Ізраїлю заперечується;
— можливо, біля реактору перебували командос ВПС Ізраїлю з підрозділу «Шалдаг», які підсвітили ціль лазером.

● Кожен літак скинув по дві бомби. Реактор було зруйновано.

● Ось відео моменту, коли о пів на першу ночі в штабі операції одержали сигнал «Аризона!» Командир групи літаків підтвердив ураження цілі, після чого вони повернулися до радіомовчанки. За годину всі без втрат сіли на базах в Ізраїлі.

● Учасник операції, якого в газетах представляють «полковником Арі», розповідає, що на злітній смузі бази Хацерім чекав її командир, генерал Шеллі Гутман. «Він вперше мене обійняв. І востаннє, більше такого ніколи не було».

● Єдина відома помилка під час операції: на зворотньому шляху один з винищувачів скинув додатковий паливний бак на територію Туреччини. Довелося вибачатися. Обійшлося. По-перше, Туреччина тоді була налаштована дружньо до Ізраїлю. По-друге, коли пояснили мету операції, турки зрозуміли, що ізраїльтяни ліквідували проблему для цілого регіону.

● Прем`єр Ольмерт зателефонував Бушу. Він переповідає розмову так:

— Пам`ятаєте, на півночі була штука, яка мене непокоїла? Її більше нема.
— Дуже добре.

● Що війни не буде, в Ізраїлі зрозуміли, коли почули сирійське повідомлення: «Сили протиповітряної оборони переслідували літаки-порушники». Ані подробиць, ані погроз.

● Заздалегідь домовилися, що в Ізраїлі не будуть офіційно підтверджувати і святкувати свою перемогу, аби Башар Асад «зберіг обличчя» і не віддав наказ про відплату. Сирія могла завдати удар тактичними ракетами. На той час Ізраїль ще не прикривала протиракетна система «Залізний купол».

Що було далі:

● Сирію розірвала громадянська війна.
● Ізраїль кілька разів бомбив об’єкти на території Сирії. Начебто там зберігалася іранська зброя, яку могло одержати і використати проти Ізраїлю ліванське угруповання «Хізболла».
● Тодішній прем’єр Ізраїлю Егуд Ольмерт 2014 року був звинувачений в хабарництві на посадах мера Єрусалима і міністра торгівлі. Відсидів 16 місяців.
● Тодішній міністр оборони Егуд Барак 2012 року пішов з політики. Відтоді журналісти переслідують його запитанням, як він заробив на 5 люксових апартаментів. Каже, що консультує інвестиційні фонди і виступає з лекціями.

● Зараз пустелю під Дейр-Ез-Зором, де стояв «Куб», контролюють курдські загони та їхні американські союзники. Десь там на початку лютого 2018 року ВПС США роздовбали колону асадитів і росіян з ЧВК «Вагнер». Прокляте місце.