Тест Чи вмієте ви пити, як гетьман?
До 18 століття в колах української еліти сформувалася культура споживання алкоголю, яку вже не можна було прирівняти до звичайного пияцтва. Горілки, вина, наливки, настоянки, коньяки стали частиною світського життя. Чи знаєтеся ви на алкоголі так само добре? Перевірте в тесті WAS і українського коньяку Jatone.
Тест складено на основі публікацій дослідників Олени Пивоваренко, Максима Яременка, Тетяни Червінської, Лариси Буряк, Ольги Васильєвої, Олени Дзюби.
17 століття. Виноградне вино багато століть відоме на території сучасної України, але завозити його великими об’ємами почали лише зараз. Що трапилося?
Міжнародна доставка тривала тижнями й місяцями. У дорозі через трясіння і перепади температури столові вина псувалися, а тому замовляти їх було ризиково. У 16–17 століттях нарешті відбувається технологічний прорив — у вино додають виноградний спирт. Напій міцністю 20–25 % витримує довгу дорогу. У 18 столітті українська еліта п’є вино з Волощини (південь сучасної Румунії), Угорщини, Франції, Німеччини.
Генеральний підскарбій (міністр фінансів Гетьманщини) Яків Маркович був одним з найбагатших і найосвіченіших українців 18 століття. Він пише мемуари, плете політичні інтриги, займається бізнесом. У Марковича є хобі, типове для людей його кола. Яке?
Яків Маркович гнав крафтову горілку: стежив за виробництвом, знімав проби, розробив систему оцінки і класифікації. Зразки еталонної якості складали його особисту колекцію.
Вирощувати виноград і робити добре вино в центральній Україні не вміли, а варіння пива було занадто народним промислом, щоб стати захопленням еліти.
1667 року в документах вперше зустрічається термін «черкаське вино». Козацькі старшини експортують товар із Запорізької Січі до Московської держави, й у 18 столітті він користується там величезним попитом. Який алкоголь так називали?
Слова «водка» починають активно вживати лише з другої половини 19 століття. У 18 столітті справжню українську горілку, виготовлену з пшениці, а не жита або житньо-вівсяно-ячмінної суміші як в Московській державі, називали «черкаське вино». Від «черкаси» — одного з екзонімів українців. Горілка, зроблена за цією технологією, була погано очищеною, проте дешевою.
Козацька старшина любила добру горілку, але гостям подавала інший міцний напій, який вважався більш витонченим. Який?
Досягти високого ступеня очищення горілки в той час було неможливо, тому цінувалися горілчані настоянки. Аромат фруктів перебивав сивушний запах. Найпопулярніші: «горелка вишневая», «дулевая» (грушова), «сливяная», «яблочная», «терновая», «орехов же волоских проливаных». Найрідкісніша і найдожча настоянка — на персиках.
18 століття, українська шляхта не гребує горілкою, любить настоянки, але для особливих випадків береже «водку французкую», «фронтиніяк». Що ховалося під цими назвами?
Так називали французький коньяк. Робити свій коньяк в Україні стали в наступному столітті. 1889 року швейцарські колоністи Жан Жатон, Луї Гехлер і Юлій Майєр приїжджають полювати на пісках сучасної Херсонської області й купують пустки, які впали в око. Зараз на цьому місці виробляють коньяк Jatone.
Як ми вже знаємо, коньяки в Україні починають виробляти в 19 столітті. Чому швейцарські колоністи вибирають для вирощування лози саме Нижньодніпровські піски на території сучасної Херсонської області?
Закладене швейцарськими колоністами поселення Основа (тепер в межах Нової Каховки, де розташований Дім марочних коньяків «Таврія») стоїть на тій самій 46-й паралелі, що й місто Коньяк у французькій провінції Шаранта. Крім того, колоністів спокусили чудовий для виноградників ґрунт — суміш чорнозему і піску, і вдалий клімат — довге сонячне літо, коротка м’яка зима.
Головні вчені й педагоги тих часів — монахи, теж любили алкоголь. Тому багато хто з них мали «погребці». Що це?
Статусні монахи зберігали й перевозили пляшки в скринях із замками — свого роду мобільних барах. Наприклад, відразу два «погребці» мав богослов, ректор Києво-Могилянської академії початку 18 століття Христофор Чарнуцький.
Духівництво охоче приймало і дарувало алкоголь у якості «поклону». Чим саме серед священиків і ченців було заведено проявляти повагу?
«С хлѣбом и вином изъявить свое почтеніе» ходив до магістра Івана Самойловича майбутній ректор Києво-Могилянської академії, єпископ Іван Фальковський. Настоятель київського Кирилівського монастиря Феофан Жолтовський, коли 1760 року клопотав про дозвіл збирати милостиню на Січі, теж вів переговори з духовними особами за допомогою хліба і вина.
Так само духівництво вітали з нагоди храмових свят, іменин. Світська еліта отримувала в якості «поклонів» горілку, настоянки, а до чиновника можна було прийти «з хлѣбомъ и зъ звериною».
Головною подією дня для української шляхти 18 століття був обід, який часто перетікав у вечерю. Під час обіду вели переговори, зміцнювали соціальні зв’язки, вибудовували ієрархію. Як коротали час до обіду?
Поширеним способом нетворкінгу було горілкування. Запрошення було не потрібне. Якщо до тебе зайшли, значить проявили повагу. Випити можна було одну чарку з ввічливості, чи як в мемуарах Якова Марковича: «Румянцев, бригадир и проч. были, выпивши по чарок 10».
На гетьманські бенкети збиралося по 150–200 осіб, козацькі старшини звали по 50–100. Застілля були гучними та затяжними. Що ставало сигналом того, що гостям час розходитися?
Сигналом розходитися був відхід господаря до спальні. Наприклад, так 1728 року зробив гетьман Данило Апостол: «не змогучи более пить, пошолъ на впокой и положился спать, и такъ все будучи весели розійшлись и розехались».
Вам ще пити й пити.
Ви вже доросли до коньяку.
З гетьманських бенкетів ви йшли б останнім.