Важко й довго: Як перші комп’ютери міняли історію
Півстоліття тому комп'ютери називали «електронними обчислювальними машинами». Термін цей громіздкий, як і перші ЕОМ. Пам'яті у них було менше, ніж у мобіли з монофонією, але ці машини змінили хід історії 20 століття. WAS і MOYO порівнюють можливості ранніх комп'ютерів і сучасних ноутбуків.
У 18–19 століттях комп’ютером називали людину, яка займалася рутинними астрономічними обчисленнями. На цю роботу охоче йшли жінки, які мріяли пробитися до науки. Наприклад, при Гарвардській обсерваторії працював цілий відділ жінок-комп’ютерів, який жартома називали «Гарвардським гаремом».
Розрахунки потрібні були також економістам, артилеристам, синоптикам. На це йшов шалений об’єм людиноресурсів. Робота рухалася повільно, а ціна помилки була занадто висока, особливо на війні.
Під час Другої світової для розкриття ворожих кодів розробляли дешифрувальні машини. Назвати тих електро-механічних гігантів аналогами комп’ютерів можна з великою натяжкою, адже їх не можна було запрограмувати під іншу задачу.
Друга світова
Z3 проти DELL XPS 15
- Пам’ять: 22 біта / 16 млрд біт
- Вага: 1 тонна / 1,78 кг
- Процесор: 5,3 Гц / до 3,8 млрд Гц
Z3
Першу машину, яка відповідала на бінарний код і легко програмувалася, на замовлення Люфтваффе винайшов Конрад Цузе. Комп’ютер, що складався з 2 тисяч механічних реле, 1941 року поставили в берлінському Дослідницькому інституті аеродинаміки.
Z3 допомагав розраховувати опір крил літаків і траєкторії ракет.
Конрад Цузе не був військовим, а на півставки працював в машинобудівному концерні Henschel-Werke. Цю модель обчислювальної машини, як і всі попередні, він збирав у себе в майстерні. Оскільки розробки були визнані корисними для Третього райху, інженера кілька разів «відмазували» від служби на фронті.
Західні союзники бомбили Берлін. 1943 року Z3, його прототипи і креслення згоріли. Вціліла лише недобудована нова модель Z4. Цузе завершив роботу над нею через п’ять років після війни.
ENIAC проти HP OMEN 15
- Пам’ять: 20 біт / 8 млрд біт
- Вага: 27 тонни / 2,62 кг
- Процесор: 100 кГц / 2,8-3,8 млн кГц
ENIAC
До 1943 року на полиці в Інституті електротехніки Мура, штат Пенсильванія, лежав проект ЕОМ на вакуумних лампах. Про ідею викладача електротехніки Джона Моклі випадково дізналися в Лабораторії балістичних досліджень армії США.
Допомога машини потрібна була військовим як кисень. Кожна нова модель артилерійської гармати вимагала складання таблиці стрільби, в якій давалися необхідні налаштування прицілу для різних умов
і розраховувалося близько 3 тисяч траєкторій. Розрахунок кожної траєкторії потребував тисячі операцій — у людини це займало 16 днів.
До кінця 1945-го ENIAC
був готовий. Розмір машини вражав — 15 на 9 метрів. Проте з операціями, на які раніше витрачали 20 годин, ENIAC справлявся за 30 секунд. Комп’ютер використовували для розробки термоядерної зброї і прогнозування можливих ядерних опадів. Іноді в лабораторію приходили авіаінженери, які розраховували конструкції перших реактивних винищувачів.
ENIAC прослужив до 1955 року. Деякі виконані ним операції досі засекречені.
Космічні перегони
Урал 1 проти LENOVO IdeaPad
- Пам’ять: 4 Кб / 8 млн Кб
- Вага: 2,5 тонн / 1,2 кг
- Процесор: 100 Гц / 2,4 млдр Гц
«Урал»
Першого монстра на 800 лампах зібрали 1957 року. Радянські ЕОМ виробляли до 100 математичних операцій за секунду і працювали у великих дослідних центрах.
Всю свою міць «Урал» показав 1961-го, коли в Центрі управління польотами розраховував траєкторію корабля «Восток» з Гагаріним на борту. Обчислення були вірними, і 12 квітня перша людина досягла орбіти.
«Найперший, передсерійний екземпляр був поставлений у КБ Корольова саме для розрахунків, пов’язаних із запуском космічних апаратів. Починалися розрахунки з електромеханічних машин. І був величезний колектив розраховувачів, які вручну розраховували можливі траєкторії », — згадує учасниця команди запуску Марина Смолевіцкая.
Машину продовжили використовувати для обчислення траєкторії ракет, і не лише космічних.
IBM System 360 проти HUAWEI Matebook
- Пам’ять: до 1 Mб / 8192 Мб
- Вага: >1 тонни / 1,9 кг
- Процесор: 5,5 мГц / до 3,1 тысяч мГц
IBM 360 Model 75
Громадянин СРСР першим побував на орбіті Землі. Тож американець мав летіти далі, на Місяць.
Найважливішу частину місії «Аполлон-11» — політ посадкового модуля — 1969 року обчислював комп’ютер IBM System 360 Model 75. Дані для завантаження готували 3,5 тисячі людей.
На борту космічного корабля встановили бортовий комп’ютер, з оперативною пам’яттю 65 Кб. Цього вистачило для навігації й управління.
У цей же період з’являється прототип комп’ютерної миші — розробка дослідника людино-машинного інтерфейсу Дугласа Енгельбарта. 1968-го на конференції в Сан-Франциско він представив також проект гіпертексту, електронної пошти та відеоконференції.
Золота доба наукової фантастики — того ж року на екрани вийшов фільм «Космічна Одіссея 2001»
.
Ядерна загроза
«Ельбрус-2» проти ACER Nitro 5
- Пам’ять: 144 Мб / 6144 Мб
- Вага: >1 тонни / 2,7 кг
- Процесор: 20 мГц / до 3,5 тисяч мГц
«Ельбрус»
1970-ті були найтеплішим періодом Холодної війни між США і СРСР. У цей час наддержави готували спільний космічний проект — програму «Союз-Аполлон». Але рукостискання на орбіті ще не означало мир на землі.
Хоча геополітичні противники підписали ряд угод про обмеження стратегічних озброєнь, їхнього арсеналу було досить для знищення один одного і всього живого на Землі. Достатньо було натиснути кнопку.
Керівництво СРСР готувалося до найгіршого і не жаліло ресурсів для поліпшення системи протиракетної оборони. З 1973 року починається розробка суперкомп’ютерів. Через п’ять років готовий «Ельбрус». Він виконує 15,5 мільйона операцій на секунду, оперативна пам’ять — 64 мегабайти.
Модель вдосконалюють і встановлюють в ядерних центрах Челябінськ-70 і Арзамас-16. З 1991 року «Ельбрус» стає обчислювальним центром системи протиракетної оборони Москви.
IBM Series/1 проти ASUS UX
- Пам’ять: до 128 Кб / 16 млн Кб
- Вага: >8 кг / 1,8 кг
- Процесор: 0,1-0,7 мГц / до 3,8 тисяч мГц
IBM Series/1
1979 року над людством нависла загроза. Відносини між СРСР і США загострилися після повалення законного уряду і введення радянських військ до Афганістану. Коли відразу в трьох центрах командування повітряно-космічної оборони Північної Америки з’явилася інформація про потужну ракетну атаку з боку СРСР, ніхто не запідозрив збій системи.
Насправді, в одному зі штабів запустили симуляцію ядерного нападу. Однак комп’ютерна система Пентагону і командування NORAD з 1960-х майже не оновлювалася та забила на сполох.
Програмісти усунули проблему, розділивши мережу на бойовий і навчальний модулі. Не допомогло — застарілі комп’ютери постійно давали збій. Тоді Пентагон закупив перші міні-комп'ютери IBM
.
2016 року стався скандал. Виявилося, що за 40 років у США змінилося 6 президентів, але комп’ютерне забезпечення в штабі NORAD не оновлювалось. Як повідомлялося в офіційному документі, старезні IBM «координували оперативні дії ядерних сил Сполучених Штатів, міжконтинентальні балістичні ракети, ядерні бомбардувальники, авіабази й танкери»
Ми дуже любимо життя і не хочемо, щоб безпека планети залежала від допотопних машин з 8-дюймовими дисками. Передайте Пентагону посилання на магазин MOYO. Нехай оберуть нові.