Важко й довго: Як перші комп’ютери міняли історію

Півстоліття тому комп'ютери називали «електронними обчислювальними машинами». Термін цей громіздкий, як і перші ЕОМ. Пам'яті у них було менше, ніж у мобіли з монофонією, але ці машини змінили хід історії 20 століття. WAS і MOYO порівнюють можливості ранніх комп'ютерів і сучасних ноутбуків.

У 18–19 століттях комп’ютером називали людину, яка займалася рутинними астрономічними обчисленнями. На цю роботу охоче йшли жінки, які мріяли пробитися до науки. Наприклад, при Гарвардській обсерваторії працював цілий відділ жінок-комп’ютерів, який жартома називали «Гарвардським гаремом».

Розрахунки потрібні були також економістам, артилеристам, синоптикам. На це йшов шалений об’єм людиноресурсів. Робота рухалася повільно, а ціна помилки була занадто висока, особливо на війні.

Під час Другої світової для розкриття ворожих кодів розробляли дешифрувальні машини. Назвати тих електро-механічних гігантів аналогами комп’ютерів можна з великою натяжкою, адже їх не можна було запрограмувати під іншу задачу.

Друга світова

Z3 проти DELL XPS 15

  • Пам’ять: 22 біта / 16 млрд біт
  • Вага: 1 тонна / 1,78 кг
  • Процесор: 5,3 Гц / до 3,8 млрд Гц

Z3

Першу машину, яка відповідала на бінарний код і легко програмувалася, на замовлення Люфтваффе винайшов Конрад Цузе. Комп’ютер, що складався з 2 тисяч механічних реле, 1941 року поставили в берлінському Дослідницькому інституті аеродинаміки.

Z3 допомагав розраховувати опір крил літаків і траєкторії ракет.

Конрад Цузе не був військовим, а на півставки працював в машинобудівному концерні Henschel-Werke. Цю модель обчислювальної машини, як і всі попередні, він збирав у себе в майстерні. Оскільки розробки були визнані корисними для Третього райху, інженера кілька разів «відмазували» від служби на фронті.

Західні союзники бомбили Берлін. 1943 року Z3, його прототипи і креслення згоріли. Вціліла лише недобудована нова модель Z4. Цузе завершив роботу над нею через п’ять років після війни.

Full view of the Z3
Репліка обчислювальної машини Z3 у Німецькому музеї, Мюнхен. Фото: Deutsches Museum, Inv. no .: 77515
Z3 switching board
Комутаційна плата відтвореної машини Z3. Фото: Deutsches Museum
Relay from the Z3 (detail)
Реле відтвореної обчислювальної машини Z3. Фото: Deutsches Museum

ENIAC проти HP OMEN 15

  • Пам’ять: 20 біт / 8 млрд біт
  • Вага: 27 тонни / 2,62 кг
  • Процесор: 100 кГц / 2,8-3,8 млн кГц

ENIAC

До 1943 року на полиці в Інституті електротехніки Мура, штат Пенсильванія, лежав проект ЕОМ на вакуумних лампах. Про ідею викладача електротехніки Джона Моклі випадково дізналися в Лабораторії балістичних досліджень армії США.

Допомога машини потрібна була військовим як кисень. Кожна нова модель артилерійської гармати вимагала складання таблиці стрільби, в якій давалися необхідні налаштування прицілу для різних умов і розраховувалося близько 3 тисяч траєкторій. Розрахунок кожної траєкторії потребував тисячі операцій — у людини це займало 16 днів.

До кінця 1945-го ENIAC був готовий. Розмір машини вражав — 15 на 9 метрів. Проте з операціями, на які раніше витрачали 20 годин, ENIAC справлявся за 30 секунд. Комп’ютер використовували для розробки термоядерної зброї і прогнозування можливих ядерних опадів. Іноді в лабораторію приходили авіаінженери, які розраховували конструкції перших реактивних винищувачів.

ENIAC прослужив до 1955 року. Деякі виконані ним операції досі засекречені.

Cpl. Irwin Goldstein (foreground) sets the switches on one of the ENIAC's function tables at the Moore School of Electrical Engineering.
Електротехнічна школа Мура. Ірвін Гольдштейн (на передньому плані) програмує ENIAC, 1946 рік. Джерело: U.S. Army Photo / Historic Computer Images
Photo of left side of ENIAC as installed in BRL Bldg 328. The white cabinet in the rear is the core memory, a late addition
ENIAC. Білий блок — основна пам’ять комп’ютера. Фото: U.S. Army Photo / ARL Technical Library

Космічні перегони

Урал 1 проти LENOVO IdeaPad

  • Пам’ять: 4 Кб / 8 млн Кб
  • Вага: 2,5 тонн / 1,2 кг
  • Процесор: 100 Гц / 2,4 млдр Гц

«Урал»

Першого монстра на 800 лампах зібрали 1957 року. Радянські ЕОМ виробляли до 100 математичних операцій за секунду і працювали у великих дослідних центрах.

Всю свою міць «Урал» показав 1961-го, коли в Центрі управління польотами розраховував траєкторію корабля «Восток» з Гагаріним на борту. Обчислення були вірними, і 12 квітня перша людина досягла орбіти.

«Найперший, передсерійний екземпляр був поставлений у КБ Корольова саме для розрахунків, пов’язаних із запуском космічних апаратів. Починалися розрахунки з електромеханічних машин. І був величезний колектив розраховувачів, які вручну розраховували можливі траєкторії », — згадує учасниця команди запуску Марина Смолевіцкая.

Машину продовжили використовувати для обчислення траєкторії ракет, і не лише космічних.

Ural-1 Control Unit
Комп'ютер «Урал-1», блок управління. Фото: Panther / CC BY-SA 3.0
Комп’ютер «Урал-1», блок для зчитування інформації з перфострічки. Фото: Panther / CC BY-SA 3.0

IBM System 360 проти HUAWEI Matebook

  • Пам’ять: до 1 Mб / 8192 Мб
  • Вага: >1 тонни / 1,9 кг
  • Процесор: 5,5 мГц / до 3,1 тысяч мГц

IBM 360 Model 75

Громадянин СРСР першим побував на орбіті Землі. Тож американець мав летіти далі, на Місяць.

Найважливішу частину місії «Аполлон-11» — політ посадкового модуля — 1969 року обчислював комп’ютер IBM System 360 Model 75. Дані для завантаження готували 3,5 тисячі людей.

На борту космічного корабля встановили бортовий комп’ютер, з оперативною пам’яттю 65 Кб. Цього вистачило для навігації й управління.

У цей же період з’являється прототип комп’ютерної миші — розробка дослідника людино-машинного інтерфейсу Дугласа Енгельбарта. 1968-го на конференції в Сан-Франциско він представив також проект гіпертексту, електронної пошти та відеоконференції.

Золота доба наукової фантастики — того ж року на екрани вийшов фільм «Космічна Одіссея 2001».

Комп'ютер IBM 360 Model 75. Фото: IBM Archives
Компьютер IBM 360 Model 75
Комп'ютер IBM 360 Model 75. Джерело: International Business Machines Corporation Data Processing Division 112 East Post Road, White Plains, N. Y. 10601

Ядерна загроза

«Ельбрус-2» проти ACER Nitro 5

  • Пам’ять: 144 Мб / 6144 Мб
  • Вага: >1 тонни / 2,7 кг
  • Процесор: 20 мГц / до 3,5 тисяч мГц

«Ельбрус»

1970-ті були найтеплішим періодом Холодної війни між США і СРСР. У цей час наддержави готували спільний космічний проект — програму «Союз-Аполлон». Але рукостискання на орбіті ще не означало мир на землі.

Хоча геополітичні противники підписали ряд угод про обмеження стратегічних озброєнь, їхнього арсеналу було досить для знищення один одного і всього живого на Землі. Достатньо було натиснути кнопку.

Керівництво СРСР готувалося до найгіршого і не жаліло ресурсів для поліпшення системи протиракетної оборони. З 1973 року починається розробка суперкомп’ютерів. Через п’ять років готовий «Ельбрус». Він виконує 15,5 мільйона операцій на секунду, оперативна пам’ять — 64 мегабайти.

Модель вдосконалюють і встановлюють в ядерних центрах Челябінськ-70 і Арзамас-16. З 1991 року «Ельбрус» стає обчислювальним центром системи протиракетної оборони Москви.

Комп'ютер «Ельбрус-2». Джерело: ferra.ru
Комп'ютер «Ельбрус-3-1» у машинному залі, 1994 рік. Фото: Koshmarov / CC BY-SA 3.0

IBM Series/1 проти ASUS UX

  • Пам’ять: до 128 Кб / 16 млн Кб
  • Вага: >8 кг / 1,8 кг
  • Процесор: 0,1-0,7 мГц / до 3,8 тисяч мГц

IBM Series/1

1979 року над людством нависла загроза. Відносини між СРСР і США загострилися після повалення законного уряду і введення радянських військ до Афганістану. Коли відразу в трьох центрах командування повітряно-космічної оборони Північної Америки з’явилася інформація про потужну ракетну атаку з боку СРСР, ніхто не запідозрив збій системи.

Насправді, в одному зі штабів запустили симуляцію ядерного нападу. Однак комп’ютерна система Пентагону і командування NORAD з 1960-х майже не оновлювалася та забила на сполох.

Програмісти усунули проблему, розділивши мережу на бойовий і навчальний модулі. Не допомогло — застарілі комп’ютери постійно давали збій. Тоді Пентагон закупив перші міні-комп'ютери IBM.

2016 року стався скандал. Виявилося, що за 40 років у США змінилося 6 президентів, але комп’ютерне забезпечення в штабі NORAD не оновлювалось. Як повідомлялося в офіційному документі, старезні IBM «координували оперативні дії ядерних сил Сполучених Штатів, міжконтинентальні балістичні ракети, ядерні бомбардувальники, авіабази й танкери»

Комп'ютер IBM Series / 1. Блок процесора (4954 model B) і блок для флоппі-дисків. Джерело: Series / 1 Digest, Twelfth Edition (March 1987)
Department of Defense Air Force Strategic Automated Command and Control System
Комп’ютер IBM Series / 1 (позначений червоним прямокутником) в автоматизованій системі командування та управління стратегічними ядерними силами ВПС США, травень 2016 рік. Джерело: United States Government Accountability Office / Library of Congress / U.S. Air Force

Ми дуже любимо життя і не хочемо, щоб безпека планети залежала від допотопних машин з 8-дюймовими дисками. Передайте Пентагону посилання на магазин MOYO. Нехай оберуть нові.

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter