Важко й довго: Як перші комп’ютери міняли історію

Півстоліття тому комп'ютери називали «електронними обчислювальними машинами». Термін цей громіздкий, як і перші ЕОМ. Пам'яті у них було менше, ніж у мобіли з монофонією, але ці машини змінили хід історії 20 століття. WAS і MOYO порівнюють можливості ранніх комп'ютерів і сучасних ноутбуків.

У 18–19 століттях комп’ютером називали людину, яка займалася рутинними астрономічними обчисленнями. На цю роботу охоче йшли жінки, які мріяли пробитися до науки. Наприклад, при Гарвардській обсерваторії працював цілий відділ жінок-комп’ютерів, який жартома називали «Гарвардським гаремом».

Розрахунки потрібні були також економістам, артилеристам, синоптикам. На це йшов шалений об’єм людиноресурсів. Робота рухалася повільно, а ціна помилки була занадто висока, особливо на війні.

Під час Другої світової для розкриття ворожих кодів розробляли дешифрувальні машини. Назвати тих електро-механічних гігантів аналогами комп’ютерів можна з великою натяжкою, адже їх не можна було запрограмувати під іншу задачу.

Друга світова

Першу машину, яка відповідала на бінарний код і легко програмувалася, на замовлення Люфтваффе винайшов Конрад Цузе. Комп’ютер, що складався з 2 тисяч механічних реле, 1941 року поставили в берлінському Дослідницькому інституті аеродинаміки.

Z3 допомагав розраховувати опір крил літаків і траєкторії ракет.

Конрад Цузе не був військовим, а на півставки працював в машинобудівному концерні Henschel-Werke. Цю модель обчислювальної машини, як і всі попередні, він збирав у себе в майстерні. Оскільки розробки були визнані корисними для Третього райху, інженера кілька разів «відмазували» від служби на фронті.

Західні союзники бомбили Берлін. 1943 року Z3, його прототипи і креслення згоріли. Вціліла лише недобудована нова модель Z4. Цузе завершив роботу над нею через п’ять років після війни.

Космічні перегони

Першого монстра на 800 лампах зібрали 1957 року. Радянські ЕОМ виробляли до 100 математичних операцій за секунду і працювали у великих дослідних центрах.

Всю свою міць «Урал» показав 1961-го, коли в Центрі управління польотами розраховував траєкторію корабля «Восток» з Гагаріним на борту. Обчислення були вірними, і 12 квітня перша людина досягла орбіти.

«Найперший, передсерійний екземпляр був поставлений у КБ Корольова саме для розрахунків, пов’язаних із запуском космічних апаратів. Починалися розрахунки з електромеханічних машин. І був величезний колектив розраховувачів, які вручну розраховували можливі траєкторії », — згадує учасниця команди запуску Марина Смолевіцкая.

Машину продовжили використовувати для обчислення траєкторії ракет, і не лише космічних.

Громадянин СРСР першим побував на орбіті Землі. Тож американець мав летіти далі, на Місяць.

Найважливішу частину місії «Аполлон-11» — політ посадкового модуля — 1969 року обчислював комп’ютер IBM System 360 Model 75. Дані для завантаження готували 3,5 тисячі людей.

На борту космічного корабля встановили бортовий комп’ютер, з оперативною пам’яттю 65 Кб. Цього вистачило для навігації й управління.

У цей же період з’являється прототип комп’ютерної миші — розробка дослідника людино-машинного інтерфейсу Дугласа Енгельбарта. 1968-го на конференції в Сан-Франциско він представив також проект гіпертексту, електронної пошти та відеоконференції.

Золота доба наукової фантастики — того ж року на екрани вийшов фільм «Космічна Одіссея 2001».

Ядерна загроза

Хоча геополітичні противники підписали ряд угод про обмеження стратегічних озброєнь, їхнього арсеналу було досить для знищення один одного і всього живого на Землі. Достатньо було натиснути кнопку.

Керівництво СРСР готувалося до найгіршого і не жаліло ресурсів для поліпшення системи протиракетної оборони. З 1973 року починається розробка суперкомп’ютерів. Через п’ять років готовий «Ельбрус». Він виконує 15,5 мільйона операцій на секунду, оперативна пам’ять — 64 мегабайти.

Модель вдосконалюють і встановлюють в ядерних центрах Челябінськ-70 і Арзамас-16. З 1991 року «Ельбрус» стає обчислювальним центром системи протиракетної оборони Москви.

1979 року над людством нависла загроза. Відносини між СРСР і США загострилися після повалення законного уряду і введення радянських військ до Афганістану. Коли відразу в трьох центрах командування повітряно-космічної оборони Північної Америки з’явилася інформація про потужну ракетну атаку з боку СРСР, ніхто не запідозрив збій системи.

Насправді, в одному зі штабів запустили симуляцію ядерного нападу. Однак комп’ютерна система Пентагону і командування NORAD з 1960-х майже не оновлювалася та забила на сполох.

Програмісти усунули проблему, розділивши мережу на бойовий і навчальний модулі. Не допомогло — застарілі комп’ютери постійно давали збій. Тоді Пентагон закупив перші міні-комп'ютери IBM.

2016 року стався скандал. Виявилося, що за 40 років у США змінилося 6 президентів, але комп’ютерне забезпечення в штабі NORAD не оновлювалось. Як повідомлялося в офіційному документі, старезні IBM «координували оперативні дії ядерних сил Сполучених Штатів, міжконтинентальні балістичні ракети, ядерні бомбардувальники, авіабази й танкери»

Ми дуже любимо життя і не хочемо, щоб безпека планети залежала від допотопних машин з 8-дюймовими дисками. Передайте Пентагону посилання на магазин MOYO. Нехай оберуть нові.