Президент США в Києві. Що про це повідомляв КДБ?
Сенсаційна новина 20 лютого 2023 року - несподіваний приїзд до Києва президента США Джо Байдена. Він став п'ятим американським лідером, який завітав до України. У цьому світлі варто згадати ще один історичний візит - Джорджа Буша-старшего в серпні 1991 року. Про нього нам розповідають розсекречені документи КДБ, що зберігаються в архіві СБУ. Переважно це повідомлення на адресу лідера УРСР Леоніда Кравчука.
Вестерни, рибалка та спорт.
Насамперед чекісти склали довідку на 67-річного американського президента. Кілька сторінок займає офіційна біографія Джорджа Буша: участь у Другій світовій війні, бізнес, політична кар’єра. Мимохідь згадано, що у студентські роки майбутній президент нібито долучився до масонського товариства “Череп та кістки”.
У документі зазначено, що Бушу як політику властиві прагматизм, гнучкість, відсутність стійких переконань, організаторські здібності. У роботі він енергійний та самодисциплінований.
Доброзичливий, уважний до оточуючих, цінує дружбу – таким був президент США у приватному житті.
“Доволі сентиментальний. Може розплакатися під час перегляду фільму чи спектаклю”, – стверджували автори документу.
До речі, з фільмів політик найбільше любив детективи та вестерни. З музики – хорові співи та “традиційну народну музику в стилі перших (американських – WAS) поселенців“. Читав Буш переважно гостросюжетні романи та “книжки, зміст яких перегукується з його власним минулим”. Серед інших захоплень – рибалка та перегляд спортивних передач.
Президент регулярно бігав, не пив алкоголь, не палив, тому, попри поважний вік, у попередні роки перебував у відмінній фізичній формі.
Але у травні 1991-го року стан здоров’я американського лідера помітно погіршився. Захворювання щитовидної залози спровокувало проблеми з серцем. У США навіть почали обговорювати придатність віце-президента до керування країною на випадок, якщо Буш невдовзі помре або стане недієздатним. Однак йому судилося прожити ще понад 27 років.
Статки президента на той момент оцінювалися у 2,2 мільйони доларів.
Велика американська родина
Перша леді США Барбара Буш мала приїхати разом із чоловіком, тому їй присвячено окрему довідку. Їхньому шлюбу тоді виповнилося майже півстоліття. Барбара була молодша за Джорджа на рік. Подружжя мало чотирьох дорослих синів (серед яких майбутній президент Джордж Буш-молодший) та одну доньку, а також десятьох онуків.
Дружину президента характеризували в документі як розумну, відверту, впевнену в собі людину. Косметикою майже не користувалася, вдягалася елегантно та зі смаком. Невибаглива у їжі, любила китайську кухню. Багато читала, сама написала художню книжку, яка мала успіх. Займалася благодійністю.
Барбара любила жартувати над чоловіком, проте критику на його адресу сприймала близько до серця. Мала власну думку з багатьох політичних питань.
На діяльність першої леді з бюджету щорічно витрачалося 350 тисяч доларів.
Бориспіль – Свята Софія – Верховна Рада
Програма візиту президента США до Києва, як і належить, була розписана погодинно. Розклад заходів теж є у документах КДБ. 1 серпня о 12.20 Буш мав прилетіти до Борисполя з Москви. Далі – церемонія в аеропорту, офіційна зустріч із Леонідом Кравчуком та урочистий сніданок. В українській столиці гість мав відвідати Софійський собор та Бабин Яр. На вечір були заплановані виступ Буша у Верховній Раді та відліт з Борисполя у Вашингтон (як варіант – у Москву, а вже звідти до США).
Друг Москви чи Києва?
У КДБ також стежили за тим, що кажуть про майбутній візит американські дипломати, політологи, журналісти. Напередодні події спецслужба створила дві довідки на цю тему. В обох документах йдеться про те, що Буш прибуде до Києва через зространня в Україні настроїв на відокремлення від СРСР.
Але пояснення позиції президента США з цього питання, а також конкретної мети візиту, у двох довідках різняться. У першій йдеться про те, що Буш їде в Київ на прохання Михайла Горбачова та має схилити українське керівництво до підписання нового союзного договору (тобто він має виступити разом із Москвою проти української самостійності). У другій стверджується, що американський лідер насамперед планує налагодити відносини з впливовими українськими політиками – аби надалі мати зв’язок із Києвом напряму, минаючи союзний центр.
Філарет, Шухевич, Корчинський
Як доповідали чекісти, українська демократична опозиція (насамперед Народний рух України) була невдоволена тим, що гість не планує окрему зустріч із нею. Це, на її думку, свідчило про промосковську позицію політика. Американці, які відповідали за організацію поїздки, пояснювали все по-іншому: мовляв, візит занадто короткий, тому треба жорстко дотримуватися заздалегідь написаної програми.
Але і в Україні, і в США (зокрема в Конгресі та середовищі української діаспори) були люди, які сподівалися або все ж добитися зустрічі Буша з “рухівцями”, або хоча б зробити перед візитом такі заяви, які дійдуть до президента та змусять його переглянути ставлення до України. Серед активних учасників цього процесу згадані двоє лідерів української опозиції – Іван Драч та Левко Лук’яненко.
Консульство США у Києві намагалося сприяти тому, аби у список запрошених на прийом до президента включили В’ячеслава Чорновола.
Американська сторона також висловила побажання, аби під час виступу Буша у Верховній Раді були голови двох церков – Української православної Московського патріархату митрополит Філарет (майбутній голова УПЦ Київського патріархату) та Української автокефальної православної – патріарх Мстислав.
У КДБ не виключали, що програму візиту все ж “переграють”, і гість зустрінеться не лише з “рухівцями”, а і з представником Української міжпартійної асамблеї (УМА). Це була націоналістична організація, що невдовзі після описуваних подій перетворилася на Українську національну асамблею – Українську народну самооборону (УНА-УНСО). Відповідні переговори в США вів лідер УМА, нинішній депутат Верховної Ради Юрій Шухевич. В документі також наводяться імена трьох “екстремістськи налаштованих” членів УМА, які мали у ті дні лишатися в Києві, аби в разі позитивного результату тих переговорів побачитися із членом американської делегації і узгодити можливу зустріч. Серед них – Дмитро Корчинський.
“Екстремісти”, крім іншого, збиралися підняти перед Бушем питання про перебування в неволі двох відомих дисидентів – Степана Хмари та Олександра Сергієнка.
“Котлета по-київськи”
Під такою назвою у історію увійшла промова Джорджа Буша-старшого, виголошена у Верховній Раді УРСР 1 серпня 1991 року. Головна теза виступу полягала в тому, що ні про яку незалежність Україні думати не варто. Прагнення до здобуття власної держави він назвав “суїцидальним націоналізмом”. Американський президент не шкодував компліментів на адресу свого радянського колеги Михайла Горбачова та ініційованих ним реформ.
Прихильники збереження СРСР сприйняли слова Буша як свою перемогу. Для української опозиції виступ став “холодним душем”. До того ж візит минув саме так, як було вигідно комуністам: ніяких зустрічей з “рухівцями” чи УМА, жодного слова гостя про долю політв’язнів.
Повідомлення КДБ за результатами приїзду лідера США, витримане в бадьоро-позитивному дусі. Наводяться слова представників західної еліти про безумовну підтримку Бушем Горбачова та необхідність підписання Україною нового союзного договору. Німецький генеральний консул у Києві Хеннеке Граф фон Бассевітч нібито порівняв незалежність України з незалежністю якогось із американських штатів або Баварії.
Не так сталося…
Ані Джордж Буш-старший, ані Михайло Горбачов та Леонід Кравчук, ані КДБ та цитовані ним експерти у ті дні не здогадувалися, як найближчим часом розвиватимуться події. Того ж місяця почався та провалився путч ГКЧП. “Найбільш бажаний” для американців партнер Горбачов втратив реальну владу. СРСР перетворився на формальність. Україна проголосила незалежність, і головні ролі в цьому відіграли ті, хто так і не зустрівся з президентом США – Левко Лук’яненко, В’ячеслав Чорновіл, Іван Драч. Вийшли на волю Степан Хмара та Олександр Сергієнко.
Ще за кілька місяців незалежність України була підтверджена референдумом, і США офіційно визнали нову державу. Джорджу Бушу-старшему ще не раз пригадали недалекоглядні слова про “суїцидальний націоналізм”. Зокрема наступного року, під час чергових президентських виборів, які Буш програв.
Вперше статтю було опубліковано в 2018 році у виданні INSIDER.