Милі кістки: як брити «воскрешали» пращурів

Археологічні дослідження поховань бритів бронзової доби показали, що разом зі скелетами померлих ховали старіші кістки. Більш того, дуже часто це не просто оста

Археологічні дослідження поховань бритів бронзової доби показали, що разом зі скелетами померлих ховали старіші кістки. Більш того, дуже часто це не просто останки, а вироби з кісток — прикраси та побутові предмети. Згідно з дослідженням, опублікованим у журналі Antiquity, стародавні брити жили серед останків своїх найближчих предків і зовсім цього не боялися.

Вуглецевий аналіз показав, що «старші» кістки найчастіше відстають від основного поховання на два покоління, але іноді й на цілих шість. У могилі жінки недалеко від сучасного міста Стоктон-он-Тіс в північно-східній Англії знайшли кістки трьох інших людей, які померли приблизно за 60-170 років до неї. А неподалік від Стоунхенджа в Вілтширі у могилі знайшли свисток-сопілку з відполірованої до блиску стегнової кістки. Томас Бут з Бристольського університету, який проводив вуглецевий аналіз останків, відзначає, що вироби з кісток не тільки клали в могили, а й зберігали вдома або закопували в фундамент будівлі.

«Це свідчить про ширший світогляд, в якому межа між живими та мертвими була більш розмитою, ніж сьогодні. Не було ідеї, що останки людей йдуть в землю, і про них забувають. Вони завжди були серед живих», — вважає вчений.

Колега Бута, професорка Джоанна Брук, прийшла до подібних висновків: «… почуття ідентичності та належності людей бронзового століття було засноване на їхніх зв’язках з відомими родичами, померлими в останні кілька десятиліть, а не з далекими й анонімними предками».

Крім того, за допомогою мікрокомп’ютерної томографії археологи з’ясували, як саме оброблялися кістки, з яких робили артефакти. З’ясувалося, що деякі останки кремували, витягуючи потрібну кістку, інші спочатку ховали, потім ексгумували, але в основному тілам дозволяли розкластися на землі, а потім очищали від плоті. Джоанна Брук вважає, що це були звичайні для бронзового століття практики, хоча зараз це й звучить моторошно. Просто у стародавніх бритів було зовсім інше ставлення до смерті та мертвих.

Читайте далі нові факти про жертвоприношення в Мезоамериці.

Поховання жінки з Віндмілл-Філдс, Стоктон-он-Тіс, з черепами та кістками кінцівок як мінімум трьох осіб. Три людини, яким належать черепа й довгі кістки, померли на 60-170 років раніше жінки, з якою вони були поховані. Джерело: Tees Archaeology.