Милі кістки: як брити «воскрешали» пращурів

Археологічні дослідження поховань бритів бронзової доби показали, що разом зі скелетами померлих ховали старіші кістки. Більш того, дуже часто це не просто останки, а вироби з кісток — прикраси та побутові предмети. Згідно з дослідженням, опублікованим у журналі Antiquity, стародавні брити жили серед останків своїх найближчих предків і зовсім цього не боялися.

Вуглецевий аналіз показав, що «старші» кістки найчастіше відстають від основного поховання на два покоління, але іноді й на цілих шість. У могилі жінки недалеко від сучасного міста Стоктон-он-Тіс в північно-східній Англії знайшли кістки трьох інших людей, які померли приблизно за 60-170 років до неї. А неподалік від Стоунхенджа в Вілтширі у могилі знайшли свисток-сопілку з відполірованої до блиску стегнової кістки. Томас Бут з Бристольського університету, який проводив вуглецевий аналіз останків, відзначає, що вироби з кісток не тільки клали в могили, а й зберігали вдома або закопували в фундамент будівлі.

«Це свідчить про ширший світогляд, в якому межа між живими та мертвими була більш розмитою, ніж сьогодні. Не було ідеї, що останки людей йдуть в землю, і про них забувають. Вони завжди були серед живих», — вважає вчений.

Музичний інструмент, зроблений зі стегнової кістки людини, знайдений в похованні дорослого чоловіка в Вілсфорді G58 недалеко від Стоунхенджа. Стегнова кістка, ймовірно, належала сучасникові людини, з якою вона була похована. Джерело: Wiltshire Museum

Колега Бута, професорка Джоанна Брук, прийшла до подібних висновків: «… почуття ідентичності та належності людей бронзового століття було засноване на їхніх зв’язках з відомими родичами, померлими в останні кілька десятиліть, а не з далекими й анонімними предками».

Крім того, за допомогою мікрокомп’ютерної томографії археологи з’ясували, як саме оброблялися кістки, з яких робили артефакти. З’ясувалося, що деякі останки кремували, витягуючи потрібну кістку, інші спочатку ховали, потім ексгумували, але в основному тілам дозволяли розкластися на землі, а потім очищали від плоті. Джоанна Брук вважає, що це були звичайні для бронзового століття практики, хоча зараз це й звучить моторошно. Просто у стародавніх бритів було зовсім інше ставлення до смерті та мертвих.

Читайте далі нові факти про жертвоприношення в Мезоамериці.

Поховання жінки з Віндмілл-Філдс, Стоктон-он-Тіс, з черепами та кістками кінцівок як мінімум трьох осіб. Три людини, яким належать черепа й довгі кістки, померли на 60-170 років раніше жінки, з якою вони були поховані. Джерело: Tees Archaeology.

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter