Світ розбитих сердець: нові факти про людські жертвоприношення Мезоамерики

Великі цивілізації доколумбової Америки — ацтеки, мая, тольтеки — приносили людей в жертву своїм богам. Масові вбивства полонених, заклання заздалегідь обраних дорослих чи дітей, навіть добровільне принесення себе в жертву. Людям відрубували голови, розстрілювали з луків, скидали в провалля. Та чи не найпопулярнішим способом ритуального вбивства було вирізання серця. Нещодавно науковцям вдалося поглибити розуміння «сердечних» жертвоприношень.

Антропологи Вера Тізлер і Гійом Олів’є використали міждисциплінарний підхід для вивчення всіх різновидів ритуалів людських жертвоприношень серед давніх центральноамериканських культур. В дослідженні «Відкриті груди й розбиті серця: ритуальні послідовності та значення принесення в жертву людських сердець у Мезоамериці» вчені проаналізували скелети жертв і порівняли отримані дані з тим, що говорять історичні джерела.

Науковці перевірили понад 200 згадок ритуального вирізання сердець у старовинних рукописах. Особливу увагу приділили розташуванню розрізів на грудях, через які видалялися серця і кров жертв. Вони зібрали скелети й уважно оглянули переломи й сліди на кістках, щоб визначити вхідні отвори й задіяні церемоніальні інструменти.

Тізлер і Олів’є виділили три методи вирізання серця під час кривавого ритуалу:

1. субдіафрагмальна торактомія — вирізання прямо під ребрами;
2. інтеркостальна торактомія — через розріз між двома ребрами;
3. поперечна білатеральна торактомія — за допомогою горизонтального роз’єднання грудної кістки.

При цьому, якщо перший метод був широко відомий серед науковців і раніше, то два інші вперше вдалося детально описати.

Ритуали з вирізанням сердець викликали й досі викликають численні дискусії серед дослідників. Особливо важко встановити символізм цього кривавого акту. Дослідження Тізлер і Олів’є дало можливість по-новому інтерпретувати зв’язок між ритуальним видаленням серця і розумінням людського тіла як життєдайної субстанції.

Ймовірно, що кров і серця приносилися як пожива для богів сонця і землі. Це було своєрідне визнання жертв богів під час творення всесвіту. Отримані науковцями дані, включно з лінгвістичним аналізом термінології древніх культур, підкріпили свідчення, що ці криваві обряди були проявом зобов’язань перед божествами, діями у відповідь і реконструкціями міфічних подій.

Далі читайте про справжнє обличчя культури мая.

Автор: Олексій Петюх, історик, науковий журналіст