Фрейзер проти Алі: як доньки продовжили протистояння батьків
Коли старі боксери — Мухаммед Алі та Джо Фрейзер — вже не могли вийти на ринг і продовжити протистояння, захищати спортивну честь обох згодились їхні доньки. Як це було, аналізує WAS.
Перший боксерський поєдинок між Мухаммедом Алі та Джо Фрейзером відбувся 8 березня 1971 року. В історію він увійшов, як «Бій століття», бо на рингу вперше зустрілися непереможений колишній чемпіон у важкій вазі та непереможений чинний чемпіон. Цього бою чекали мільйони, боксери довго готувалися. «Бій століття» не розчарував — глядачі отримали 15 раундів м’ясорубки протилежних технік та інтригу до останнього удару в гонг. Телеканали заробили на трансляції близько $ 45 мільйонів.
Фрейзер, як завжди, вперто йшов уперед, постійно рухався на ухилах, дезорієнтував тим самим Алі, іноді приймав удари нетиповим для сучасного боксу блоком — горизонтально складеними руками. Він із першого ж раунду намагався вкрутити свій фірмовий лівий хук із наскоку. Алі теж показував все, що від нього очікували: легко рухався на ногах, працював на відході, кидав сотні джебів і ховався в глухий захист на близькій дистанції. На пропущені удари реагував однаково — махав головою й показував, що ударів супротивника він навіть не відчуває.
Це тривало до 15-го раунду, де на самому початку Мухаммед пропустив лівий хук Фрейзера й упав. Він швидко піднявся і продовжив двобій, але за очками виграв все-таки Фрейзер. Під час першого реваншу 28 січня 1974 року Алі врахував минулі помилки й виграв за підсумком 12 раундів. Обидва боксери відмовилися вважати питання вирішеним при загальному рахунку 1:1. Тому 1 жовтня 1975 року відбувся мега-реванш, який і повинен був визначити кращого важковика світу.
Знову м’ясорубка, 14 раундів. У результаті суддя зупинив бій, оскільки Фрейзер вже майже нічого не бачив. Алі також відмовився продовжувати бій, хоча йому дісталася технічна перемога.
Але на цьому протистояння двох легендарних боксерів не закінчилося. Його продовжили їхні доньки — Лейла Амарія Алі та Жаклін «Джекі» Фрейзер-Лайд. Вони вийшли на ринг 2001-го. Промоутери розкручували бій як «Фрейзер проти Алі 4». Лейла до того моменту була в боксі близько 5 років, а Джекі — лише 2. Вихід на ринг останньої став шоком для публіки, бо Джекі на той момент було вже 38, вона мала трьох дітей. У такому віці Фрейзер-старший вже пішов на пенсію.
Лейла ж була молодшою за Джекі на 16 років, тоді як різниця у віці між Джо та Алі становила лише 2 роки.
Понад 6 тисяч людей віддали свої гроші, аби подивитися вісім 2-хвилинних раундів між двома недосвідченими боксерками. Єдине, що ріднило цей бій з епохальною трилогією батьків — це прізвища й відчайдушність. Джекі нижче та важче, як і батько, а тому мала бути першим номером — постійно йти вперед, першою нападати та контратакувати. На жаль, техніка сильно підводила Джекі: її удари були розхлябаними, вона постійно втрачала рівновагу й пропускала дуже прості удари.
Лейла, працюючи другим номером, виглядала трохи краще, хоча й вона не дотягувала до техніки батька: «стусани» замість ударів, погана робота з вагою, невпевнений захист і відсутність контролю над силами. Похвалити можна лише те, як вона вправно рухалася на ногах.
Лейла Алі перемогла за очками. Це було очікувано.
Грошові винагороди за бій ніхто не озвучував, але за чутками вони становили сотні тисяч доларів. Це був перший в історії pay-per-view вечір боксу, де головним видовищем став жіночий поєдинок. Водночас, виходячи з факту відсутності реваншу, можна припустити, що збори не виправдали очікувань промоутерів. Тож з точки зору історії боксу, шоу Лейли та Джекі — просто бізнес.
Після цього бою Лейла ще кілька років боксувала й 2007-го завершила кар’єру без жодної поразки. Джекі виступала до 2004 року, за свою спортивну кар’єру вона програла лише Лейлі.
Читайте далі історію футбольної тактики.
Автор: Руслан Марченко.
Для обкладинки використано фото: DON EMMERT/AFP