Три катастрофи, які змінили цивільну авіацію
У жовтні 2018 року в море впав Boeing 737 Max індонезійських авіаліній, в березні 2019 року розбився ефіопський. У катастрофах ніхто не вижив, загинули 353 людини.
В обох аваріях звинуватили програмне забезпечення цієї моделі Boeing. Як наслідок, похитнулася довіра до американської авіапромисловості, виникли питання до державної сертифікації. Експерти припускають, що трагічні події можуть кардинально змінити всю індустрію. Якщо так, то це станеться не вперше — катастрофи вже змушували змінювати закони й технології в авіації.
Втома «Комети»
DH.106 Comet британського виробника de Havilland був першим в історії реактивним комерційним авіалайнером. Перший літак цієї серії злетів 1951 року, регулярні рейси почалися за рік. Великий успіх незабаром був затьмарений низкою трагедій.
1953 року над Індією розвалилася і впала «Комета» британської авіакомпанії British Overseas Airways Corporation (BOAC). Тоді все списали на шторм. Але за перші місяці 1954 року сталися ще дві катастрофи цих літаків — тоді польоти «Комет» припинили.
Розслідування дійшло висновку, що причиною аварія була квадратна форма ілюмінаторів. Через перепади тиску під час польоту кути ілюмінаторів ставали зонами концентрації напруги. Це викликало втому металу, яка з часом призводила до руйнування фюзеляжу.
Відтоді авіаконструктори почали надзвичайно уважно ставитися до втоми матеріалу, ілюмінатори стали круглими, а на комерційних лайнерах з’явилися бортові самописці: розслідувачу пригоди Девіду Воррену дуже не вистачало записів розмов екіпажу, тож він винайшов «чорну скриньку».
Зіткнення над Великим каньйоном
Попри значне пожвавлення руху в небі, на початку 1950-х пасажирські літаки у США ще відстежували за доповідями про проходження контрольних точок. Радари встановлювали переважно в аеропортах.
30 червня 1956 року в Аризоні зіткнулися Douglas DC-7 компанії United Air Lines і Lockheed L-1049 Trans World Airlines. Над Великим каньйоном було дуже хмарно і вітряно, тож літаки активно маневрували. Ніхто не міг попередити пілотів про небезпечне зближення, а огляд з кабін був обмежений. Вони побачили одне одного запізно й не змогли розминутися. 128 людей загинуло.
Ця катастрофа призвела до створення у США Федерального управління цивільної авіації. Його ціль — розробка й підтримка системи контролю за повітряним трафіком, розробка стандартів безпеки комерційних рейсів. Приклад США наслідували країни по всьому світі: створювалися державні контрольні органи та системи спостереження за літаками.
Катастрофа на Тенерифе
Найбільша за кількістю жертв авіакатастрофа сталася на землі. 27 березня 1977 року на острові Тенерифе зіткнулися два лайнери Boeing 747. Результат — 538 загиблих.
Найбільший аеропорт Канарів на острові Лас-Пальмас у той час не працював через теракт канарських сепаратистів, тож летовище Лос-Родеос було перевантажене. Ситуацію ускладнював туман. Лайнер Pan Am і борт KLM зустрілися, бо через низку помилок одночасно рухалися однією смугою з різних боків.
За висновками розслідування, серед головних причин трагедії були непорозуміння під час перемовин — екіпажі перебивали один одного в ефірі, а диспетчер використовував нестандартні фрази.
Після катастрофи на Тенерифе почали активно вивчати можливі проблеми комунікації в цивільній авіації. Невдовзі було створено стандартний для всього світу набір фраз англійською мовою — для зменшення ймовірності плутанини під час спілкування екіпажів між собою та з диспетчерами.
Далі читайте про дивовижне приводнення Ту-124 на Неві.
На обкладинці: випробування контрольованого удару — експеримент НАСА і Федерального управління цивільної авіації. Каліфорнія, 1984 рік / NASA