Деленінізація по-єгипетськи

Куратора виставки єгипетського мистецтва у Бруклінському музеї Едварда Блайберга часто запитували, чому в багатьох скульптурах відсутні носи. Він вважав, що причиною є недбале транспортування, але вирішив дослідити тему. З’ясувалося, що статуї божеств пошкоджували навмисне, аби позбавити їх сили.

Блайберг помітив, що в безносих скульптурах відсутні вуха, а на барельєфах з безносими фігурами затерті голови, кінцівки, написи. За гіпотезою єгиптолога, зіпсоване зображення не могло надалі виконувати свою функцію. Якщо відтяти вуха — замкнене всередині божество не почує молитву, якщо ніс — перестане дихати й помре, якщо стерти руки фігурам жерців і вірян — не зможе отримати підношення.

Приміром, з обличчя фараона Сенусерта III, втілення бога сонця Ра, імовірно збили ніс за часів релігійної реформи фараона Ехнатона у 14 столітті, який замість старих богів впровадив культ Атона.

Відомо, що фараон Тутмос III хотів помститися своїй мачусі Хатшепсут за те, що в дитинстві вона посунула малолітнього правителя від керма держави. Після її смерті він наказав знищити, потерти чи засипати піском будь-які згадки про Хатшепсут. Уціліло небагато, а більшість з того що вціліло — не має обличчя.

Після того, як у 7 столітті Єгипет завоювали та ісламізували араби, стародавню методику пошкодження творів продовжили мародери. Аби дух мерця не помстився за розкрадання своєї могили, вандали відтинали фігурам носи та рубали голови.

Читайте далі, навіщо у Європі їли єгипетські мумії.

На обкладинці: обличчя фараона Сенусерта III з музею Метрополітен, Нью-Йорк