Секрети довголіття найстаршого мозку Британії
Найстарший мозок Британії належить зовсім не англійській королеві. Йому 2 600 років, його розкопали понад десять років тому, й тепер у науковців з’явилися версії, завдяки чому він зберігся.
2009 року під час розкопок пам’ятки ранньої залізної доби у Геслінґтоні, передмісті Йорка, археологи знайшли людський череп зі щелепою та двома хребцями. На перший погляд він не виділявся чимось особливим, окрім хіба що відсутності решти тіла. Але чистячи череп в лабораторії, співробітниця Йоркського археологічного трасту побачила всередині черепа фрагмент мозку, який законсервувався настільки добре, що збереглися навіть звивини на поверхні.
Подібні знахідки є надзвичайно рідкісними — органічні рештки рідко зберігаються навіть кількасот років, а мозок, як правило, повністю розкладається за 5–10 років після смерті. Радіокарбонне датування щелепи показало, що власник голови помер близько 2 600 років тому. Для подальшого дослідження знахідки в Університеті Йорка зібралась група науковців різних спрямувань, і тепер вони нарешті оприлюднили результати своєї роботи. Геслінґтонський мозок дозволив дізнатися багато нового у сферах археології, біохімії та медицини.
У мозку людини є білкові волокна, які виконують роль каркасу. «Ці білки лишаються дуже стабільними з часом, якщо вони згруповані… у формі скупчень. Було цікаво дізнатись, що скупчення мозкових білків виявилися стабільнішими за ДНК», — каже невролог Аксель Петзольд, один з авторів дослідження.
Після смерті організму процеси розпаду починаються із сірої речовини, де таких білків менше. Але Геслінґтонський мозок виявився особливим — у його сірій речовині науковці виявили високу концентрацію скупчень білкових волокон. Найімовірніше, вони й зупинили природні процеси розпаду, «законсервувавши» мозок. Утворення скупчень білків у сірій речовині за життя відбувається, зокрема, в людей з хворобами Альцгеймера та Паркінсона, але у Геслінґтонському мозку слідів цих хвороб вчені не виявили.
Чому сіра речовина померлого містить стільки білкових волокон, точно невідомо. Автори дослідження припускають, що це якось пов’язано з обставинами смерті власника голови або її поховання. За однією з версій, у мозок потрапила якась кислотна рідина, яка порушила природні процеси розпаду, однак неясно, сталося це в момент смерті чи після нього. Так само лишається незрозумілим, чи проявлялися за життя незвичайні властивості цього мозку, й чи могли вони стати причиною того, що його власникові відрубали голову. Можливо, подальші дослідження зможуть відповісти на ці питання.
Читайте далі про вбивства в болотах у залізному віці.
На обкладинці: мозок із Геслінґтона. Фото: York Archaeological Trust / yorkarchaeology.co.uk/