У боротьбі зі стихією: історія найдавнішої морської дамби

Біля берегів Середземного моря в північному Ізраїлі археологи дослідили затоплене поселення, а поряд з ним — першу відому морську дамбу віком 7 000 років. Місцеві жителі збудували її, щоб захиститися від підйому рівня води.

Стіну довжиною понад 100 м виявили неподалік міста Хайфа за 200 метрів від сучасного берега, на глибині 3 м. Вона була збудована з великих валунів висотою близько 1 метра та вагою до тонни, які будівельникам доводилося тягнути до місця будівництва щонайменше 2 кілометри.

Бар’єр звели на західній околиці неолітичного поселення Тель-Хреїз, населення якого займалося рибальством та вирощувало оливки. На момент будівництва поселення було на 2–3 метри вище за рівень моря. Але всього за кількадесят років ситуація змінилася.

У цей період на планеті відбувалося потепління, внаслідок якого стрімко танули льодовики. Через це, за підрахунками вчених, рівень води в Середземному морі зростав у середньому на 70 см за сто років. Для порівняння, зараз рівень Світового океану підвищується зі швидкістю 30 см за століття. Хоча такого підйому води було недостатньо, аби в один момент повністю затопити поселення, місцеві жителі, ймовірно, потерпали від підтоплень під час зимових штормів. Це, очевидно, й спонукало їх збудувати для захисту від води стіну.

Археологи вже знали про понад десять затоплених поселень часів неоліту в цьому регіоні. Їхнє датування демонструє, як постійний підйом рівня води змушував місцевих жителів переселятися все далі й далі від берега. Проте лише жителі Тель-Хреїза спробували боротися зі стихією.

Керівник дослідницької групи, морський археолог з університету Хайфи Егуд Ґалілі, наголошує, що для цього періоду в регіоні вже були відомі схожі за розмірами стіни для захисту від води. За однією з версій, саме для боротьби з повенями спорудили перший мур Єрихона, за 100 кілометрів від Тель-Хреїза. Але на морському узбережжі стіну для захисту від води науковці знаходять вперше.

Жителі поселення вклали багато часу й сил у будівництво муру, але їхні зусилля зрештою виявилися марними. За даними радіокарбонного датування, Тель-Хреїз покинули всього через 100–250 років після заснування. Ще через деякий час і стіну, і залишки поселення повністю поглинуло море.

Читайте далі як гумові каченята змінили океанологію.

На обкладинці: художня реконструкція поселення й морської дамби. Ілюстрація: J. McCarthy, E. Galili / PLOS