Наймолодший радянський перебіжчик: як Володимир Половчак проміняв батьків на США
19 липня 1980 року політичний притулок у США отримав 12-річний українець Володимир Половчак. Він не захотів жити в Радянському Союзі разом з батьками.
Володимир народився у Самборі Львівської області. Батько був водієм автобуса, мати виховувала дітей. 1980 року Половчаки на запрошення родичів переїжджають до США. Діти у захваті, але голові родини складно починати життя спочатку. Він сумує за Союзом, де «жив у вигоді, мав власну хату і авто», і за чотири місяці вирішує повернутися. Син і 17-річна донька Наталя їхати навідріз відмовляються.
Два тижні Володимир ховається у будинку двоюрідного брата, звідки його забирає поліція. Історія привертає увагу журналістів. До справи залучають Міграційну службу, і піонеру надають адвоката. У суді вдається довести, що після повернення хлопця можуть покарати за зраду. Брат і сестра Половчаки одержують притулок і оселяються у родичів.
Батьки повертаються до Самбора. Ненадовго. Газети пишуть: «Вашингтон утримує радянських дітей як заручників». Батька в супроводі агентів КДБ надсилають у Сполучені Штати — змагатися в суді.
Усе марно. Президент Рональд Рейган вважає СРСР «імперією зла». Білий дім бере Володимира Половчака під опіку, а суд затягує справу до повноліття перебіжчика.
1985 року Володимир отримує американське громадянство і нове ім’я — Волтер. За вісім років він приїде в Україну і примириться з родиною. Батько перед смертю скаже, що повернення до Союзу було помилкою. Волтер Половчак з дружиною і двома синами зараз живе в Чикаго.