Отруйна дипломатія. Як Роксолана боролася проти Габсбургів

Таємне листування двох амбітних жінок при владі — дружини султана Сулеймана Пишного Роксолани й польської королеви Бони Сфорца — мало приголомшливий результат. Їм вдалося створити негласний союз проти Габсбургів. Про отруйну жіночу дипломатію 16 століття розповідає авторка романів про османську еліту Олександра Шутко.

Все почалося з листа Роксолани до угорської королеви Ізабелли Ягеллонки. Та була дружиною короля Угорщини, ставленика османів Яноша Заполья (Іван Запольський), який помер одразу ж після народження сина. Лист Роксолани став відповіддю на послання Ізабелли до султана Сулеймана I, в якому вона намагалася домогтися визнання османами її новонародженого сина Яноша ІІ Сигізмунда наступником угорського престолу. Також клопотала про звільнення ув’язнених у Замку семи веж двох знатних угорців — Терека та Майлада, які потрапили в полон під час військової кампанії Османів в Угорщині проти Габсбургів.

Королева Угорщини Ізабелла Ягеллонка. Картина Лукаса Кранаха Молодшого, приблизно 1565 рік. Джерело: Czartoryski Museum

Однак султан відмовив Ізабеллі. Натомість османський посланець Саїд-бей — потуречений поляк Ян Кердей — 28 січня 1543 року доставив їй листа від Роксолани. Попри незнатне походження, вона називала себе у листі «імператрицею турків», тобто рівнею Ізабелли Ягеллонки, яка була королівського роду. Водночас натякала, що має вплив на султана. Роксолана навіть дала королеві надію на повернення додому угорських в’язнів. Втім, вони так і не дочекалися звільнення: граф Терек помер у стамбульській в’язниці 1551 року, така ж доля спіткала й Майлада.

Що відповіла Роксолані королева Угорщини наразі невідомо. Але головне — це розуміти, що насправді криється за цим листуванням. Польський історик Анджей Дзюбінський назвав його проявом таємної жіночої дипломатії. Адже Роксолана насправді шукала шляхи порозуміння з матір’ю Ізабелли Ягеллонки — впливовою дружиною польського короля і великого князя литовського Сигізмунда І Старого, Боною Сфорца д’Арагона. Та була запеклою противницею зближення польської династії Ягеллонів із Габсбургами. Вони 1535 року відсторонили династію Сфорца від правління Міланським герцогством і хотіли отримати провідне становище й у Центрально-Східній Європі. Тому під приводом доставки листа її донці посланець Роксолани поляк Саїд-бей відправився до Кракова.

Польська королева Бона Сфорца, 1550 роки. Джерело: Czartoryski Museum  / Wikimedia Commons

На той час сина Бони Сфорца — престолонаступника Сигізмунда, за сприяння короля-батька заручили з Єлизаветою Австрійською — донькою імператора Фердинанда І Габсбурга. Така новина не тішила Сулеймана Пишного. Він волів би бачити союз двох дружніх Османам королівств — Франції та Польщі у вигляді шлюбу Сигізмунда з донькою Франциска І, Маргаритою. Султан почав діяти через дружину Роксолану, яка передала запевнення у підтримці не лише Ізабеллі Ягеллонці, але і її матері Боні Сфорца. Вона також була проти одруження свого сина з принцесою із ненависного роду Габсбургів.

Жіноча коаліція проти Габсбургів

На думку Матея Лобоцького — радника угорського короля Яноша Заполья та його дружини Ізабелли Ягеллонки — це був безпрецедентний випадок, коли османський султан, усупереч звичаям, використовував у дипломатичних стосунках допомогу своєї дружини.

Королева Бона, отримавши таку інформацію від Роксолани, почала відкрито діяти й уже наступного дня на таємній раді щодо долі Угорського королівства та відносин з Османами висловилася категорично проти зближення поляків із Габсбургами. На запитання чоловіка Сигізмунда І, якою буде порада його дружини для їхньої доньки Ізабелли Ягеллонки з приводу дій султана, який «ані нам, ані нікому не виконує своїх обіцянок», Бона Сфорца відповіла, що краще б її Ізабелла із сином згинула в турецькій неволі, ніж Фердинанд І мирним шляхом отримав би Угорщину.

У свою чергу султан Сулейман наказав адміралові османського флоту Хизир Реїсу під час морських баталій із Венецією та Габсбургами оминати десятою дорогою землі Апулії та Калабрії, які належали Боні Сфорца, аби не завдати шкоди своїй потенційній союзниці.

Отруєні життя

Шлюб сина королеви Бони з Єлизаветою Австрійською, яку так ненавиділа Бона Сфорца, все ж було укладено 1543 року. Але він не протримався і двох років — Єлизавета мала вкрай слабке здоров’я, після шлюбу посилилися її епілептичні напади. Врешті 1545 року виснажена австрійська принцеса померла. Дехто вважає, що тут не обійшлося без «допомоги» королеви Бони.

Єлизавета Габсбург, перша дружина польського короля Сигізмунда II. Картина Лукаса Кранаха Молодшого, приблизно 1553 рік. Джерело: BurgererSF / Wikimedia Commons
Варвара Радзивілл, друга дружина польського короля Сигізмунда II. Мініатюра Лукаса Кранаха Молодшого, приблизно 1553 рік. Джерело: BurgererSF / Wikimedia Commons

Її син одружився вдруге зі своєю коханкою прекрасною Варварою Радзивіл. Згодом, ставши по смерті батька королем Сигізмундом ІІ Августом, він коронував свою кохану дружину. Королева-мати незлюбила й цю невістку — через боязнь засилля династії Радзивілів й посилення Великого Князівства Литовського. На знак протесту вона виїхала зі столиці Корони до Мазовії.

Сигізмунд ІІ Август побоювався своєї матінки — навіть її кореспонденцію та подарунки наказував ретельно протирати. Підозрював, що там могла бути отрута. Однак його кохана Варвара Радзивіл раптово померла через рік після коронації, 8 травня 1551 року. Є версії про можливе отруєння.

1556 року королева-мати змогла повернутися з Польщі до рідної Італії. 63-річну Бону Сфорца, яка оселилася в Барі, отруїли 19 листопада 1557 року за наказом іспанського короля Філіпа ІІ, який заборгував їй 420 тисяч дукатів і не хотів їх повертати. Він також був Габсбургом. Отруювачем вважається наближений придворний королеви Джоан Лоренцо Паппакода. Інформацію про це доніс Зуан Ванчімуліо із Віченци, який шпигував на користь єврея Йозефа Насі, котрий був другом султана Селіма ІІ, сина Роксолани. Зі смертю Бони Сфорца владу в Барі отримали Габсбурги.

Роксолана померла 15 квітня 1558 року у віці близько 53 років. Імовірною причиною смерті стали ліки у вигляді екстракту осіннього крокусу (Colchinum autumnale). Цю отруйну рослину зі стародавніх часів використовували для лікування хвороб легень. А Роксолана жалілася на різкі болі у грудях. Невеличкі дози, які приймати Роксолана, могли призвести до повільної болісної смерті.

1553 року Сигізмунд ІІ Август одружився втретє — на ще одній принцесі з династії Габсбургів, Катерині Австрійській. Однак шлюб був нещасливий і бездітний. 1565 року Катерина просто повернулася до Австрії, де й прожила до смерті 1572 року. Того ж року, не залишивши спадкоємців, помер її чоловік Сигізмунд ІІ Август — династія Ягеллонів перервалася і Речі Посполитій довелося шукати нового монарха.

Читайте більше про інтимні листи Роксолани.

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter