Шпигун по-пекінськи. Як це — віддати 18 років життя жінці, яка насправді чоловік?
Грудень 1964 року. Різдвяна вечірка в посольстві Франції в Пекіні. Піднесений настрій, алкоголь, тости й танці. На святкування завітав 26-річний місцевий хлопець дрібної статури Ші Пейпу, який вільно володів французькою. Цього вечора він знайомиться з Бернаром Бурсіко — 20-річним бухгалтером при посольстві. Так починається романтична пригода, яка повністю змінить життя обох.
Ші викладав китайську родинам французьких дипломатів. Він розповів, що був солістом пекінської опери, а також писав для неї лібрето. Пейпу був із гарної родини: батько — викладач вишу, мати — вчителька. Сам закінчив університет у рідній провінції Юньнань та перебрався до Пекіна.
Бернар Бурсіко їхав до Китаю за враженнями. У 20-річному віці це означало й пошук романтичних пригод. Доти за плечима він мав невеликий сексуальний досвід із хлопцями зі школи. Але тепер Бернар жадав справжнього кохання з жінкою. Однак він відчував дивний стійкий потяг до свого нового знайомця.
Якось молодий китаєць розповів Бурсіко дивовижну історію. Ші зізнався, що насправді він — дівчина. Однак через те, що батьки мріяли мати сина-годувальника, від самого дитинства Ші вдягали та виховували як хлопця. Романтичний француз повірив.
Це було так логічно — тепер Бернар розумів, чому його весь час тягнуло до Пейпу: друг виявився подругою. Невдовзі, 1965 року, вони стали коханцями. Згодом Бурсіко зізнається, що особливих питань щодо тіла партнера не мав — Пейпу пояснила певні особливості тим, що приймає медпрепарати для підкреслення чоловічих ознак. Наприклад, вона мала доволі виразний кадик.
Пізніше француз розповідав, що їхній секс завжди був швидким і відбувався в темряві. Він списував це на сором’язливість коханої та національні особливості виховання.
Шпигун і батько
Сповнений романтичних емоцій Бернар відчував себе справді щасливим. Він потайки передавав коханій продукти та інші речі. Через якийсь час закоханим довелося розлучатися — Бурсіко переводили на роботу до дипломатичної місії за межами Китаю. Однак молодий чоловік навідувався до подруги так часто, як тільки міг.
Невдовзі Бернар дізнався, що став батьком. Про сина подруга розповідала плутано. Мовляв, через нестабільну ситуацію в країні дитину відправили в село до родичів. Під час одного з візитів Пейпу все ж таки показала йому вже 4-річного сина. Хлопчика, який суміщав у собі монголоїдні та європеоїдні риси, звали Ші Дуду.
Згодом про стосунки працівника французької дипмісії та місцевого перекладача дізналися спецслужби КНР. 1969 року вони зробили Бурсіко пропозицію: коханцям дозволять зустрічатися, якщо він передаватиме китайцям документи з посольства. Так французький дипломат став китайським агентом. Коли в 1977–1979 роках Бурсіко працював у монгольській столиці Улан-Баторі, то приїздив до Пекіна щотижня, передаючи Ші копії дипломатичних паперів.
1979 року Бернар Бурсіко повертається на батьківщину. Всі ці роки дипломат мав нетривалі романтичні стосунки з жінками й чоловіками. Так тривало, доки не зустрів трохи молодшого за себе Тьєрі Тулє. Вони почали жити разом. Однак Бурсіко не полишав надії перевезти свою китайську родину до Франції — він вже не кохав Пейпу, та не хотів розлучати сина з матір’ю.
Арешт і страшна правда
1982 року Бурсіко зміг виписати Ші Пейпу та Ші Дуду кількамісячну французьку візу. Коли вони приїжджають, Бернар шукає можливості легалізувати китайців у Франції. Зв’язок дипломата з китайським громадянином привертає увагу французьких спецслужб, починається розслідування. Влітку 1983 року Бурсіко та Ші Пейпу затримують. Після допитів на стіл лягає обвинувачення у шпигунстві на користь Китаю.
Формальна експертиза у в’язниці показує, що затриманий китаєць — чоловік. Лікарі ніяких аномалій у Пейпу не виявили. Щоправда, він вмів скорочувати м’язи так, щоб втягнути тестикули. За відповідних обставин, наївний партнер міг побачити певну схожість із жіночими геніталіями.
Бурсіко вперше почув правду в іронічному радіорепортажі. З 1965 року його водив за ніс чоловік, який прикидався жінкою. Дитину, що її китайський актор видавав за спільного сина, він просто купив у голодаючої родини уйгурів. Бернар не міг повірити. Згодом він почув це з вуст самого Пейпу на суді. Однак, коли вони опинилися поряд під час перевезення до в’язниці, Буріско попросив показати… головний доказ. Китаєць байдуже розстібнув штани на кілька секунд, а потім продовжив розмову, наче нічого не сталося.
Ексдипломат не виніс валу емоцій і вирішив звести рахунки з життям, розрізавши собі горло бритвою. Його врятували й судили. Серед переданих Бурсіко 150 секретних документів справді важливих не виявили. І француз, і китаєць отримали по 6 років за шпигунство. Жоден не відсидів до кінця — обидва підпали під президентську амністію 1987 року. Вийшовши на волю, Ші Пейпу влаштувався на роботу до Паризької опери. Ші Дуду, якого у Франції звали Бертран, ставав на ноги самостійно.
Що було далі:
- 1988 року американський драматург Девід Генрі Хванг написав п’єсу
M. Butterfly, засновану на історії Ші Пейпу та Бурсіко. 1993 року режисер Девід Кроненберг її екранізував. - 30 червня 2009 року 70-річний Ші Пейпу помер. Кажуть, перед смертю він встиг сказати, ніби шкодує про те, що сталося і навіть любить Бернара Бурсіко.
- Сам Бурсіко перебуває в притулку для літніх людей. На звістку про смерть Ші чоловік відреагував лаконічно: «Він заподіяв мені стільки зла й не жалів про це. Гадаю, зараз було б дурістю… говорити, що я засмучений… Тепер я вільний».
- Ші Дуду живе в Парижі, має родину й трьох синів.
Автор: Андрій Конько