Штурм Акри. Так християни втратили владу над Святою Землею
Наприкінці 11 століття, нібито для захисту від мусульман християнської святині Гробу Господнього в Єрусалимі, на східне узбережжя Середземного моря прийшли хрестоносці. Релігія дала привід. Причини вторгнення, як завжди, були пов’язані з грошима і владою.
На піку могутності халіфат підійшов до кордону Франції в Піренейських горах. Берберські пірати терзали судноплавство. Арабські гарнізони стояли на Криті, Сардинії та Сицилії, погрожуючи італійським державам і Риму. Контролюючи морські ворота з Азії в Європу — Триполі, Бейрут, Олександрію, Акру, — мусульмани роздували ціни та вичавлювали з бізнесу конкурентів-християн.
Ватикан, торгові держави Генуя і Венеція в боротьбі за розширення зони впливу направили на Схід енергію тисяч бідних лицарів, які не знаходили собі гідного застосування і заробітку в Європі. 1099 року Акра (тепер це Акко в Ізраїлі) стала їхнім форпостом, столицею Єрусалимського королівства хрестоносців. Коли через два століття Акра повернулася до мусульман, це стало знаком кінця християнської експансії на Близькому Сході.
До початку 1290-го Єрусалимське королівство перебувало у відносному мирі з ісламським світом. Однак у серпні папські найманці з Ломбардії розграбували кілька арабських поселень в околицях Акри. На захист мусульман, що жили під владою хрестоносців, піднявся Мамлюкський султанат, що правив Єгиптом і Сирією. Лідер мамелюків султан Калаун поклявся не заспокоюватися, доки в Акрі залишається хоч один франк. Виконувати клятву довелося його синові Галілю аль-Ашрафу.
Навесні 1291 року Галіль зібрав велику армію («сто тисяч») зі значним арсеналом облогових машин. Усередині Акри йому протистоять 10–20 тисяч захисників: воїни кількох лицарських орденів, європейські найманці, городяни. Командування обороною взяв на себе великий магістр ордена тамплієрів Гійом де Боже.
Хоча фортеця отримала підкріплення з Візантії та Кіпру, а галери доставляли в порт продукти та прісну воду, хрестоносці протрималися лише 42 дні.
Прорив мамелюків був видовищним. 18 травня сапери халіфату на складній системі щогл і лебідок піднімають щити з волових шкір й закривають від дощу арбалетних болтів солдат, що йдуть на штурм. Під цим прикриттям мамлюкська піхота засипає рів і підходить впритул до фортеці. Під час відбиття цієї атаки стрілою убитий Гійом де Боже. Дізнавшись про це, частина гарнізону кидає позиції на стіні. Через зроблений каменометними машинами пролом мамлюки входять в Акру.
У місті триває різанина, в порту палають галери, залишки гарнізону і жителі пробиваються до кораблів. Оборону тримає один тільки Тампль, цитадель ордена тамплієрів. Лицарі встигають через таємний прохід винести казну ордена, але в кінці травня впав і Тампль.
Слідом за столицею Єрусалимського королівства мамлюки беруть Тир, Бейрут, Сідон. Християни масово евакуюються до Європи.
Галіль аль-Ашраф організував в Дамаску тріумфальну ходу з колоною полонених хрестоносців. До Каїра з Акри привезли ворота церкви Святого Андрія, їх використають при будівництві мечеті.
1303 року мамлюки візьмуть в облогу та зруйнують останню фортецю тамплієрів на острові Руад біля берегів Сирії. До початку 20 століття європейці на цих землях будуть лише туристами.