1 травня 2003 року, на шостий день очікування допомоги Арон Лі Ралстон дістав складаний ніж і ампутував затиснуту камінням праву кисть.

Замотавши закривавлену руку в ганчірку, він пройшов ще багато кілометрів, перш ніж натрапив на голландських туристів. За кілька днів його друзі поїдуть в гори, домкратами піднімуть валун вагою близько 360 кілограмів і знайдуть під ним ампутовану кисть. Приживити її лікарям не вдасться.

Вгору до мрії

27-річний альпініст Арон Ралстон в 2002 році покинув роботу інженера-механіка компанії Intel, щоби здійснити мрію – зійти взимку на всі чотиритисячники Колорадо. Кілька десятків сходжень були успішними. Трагедія сталася влітку, серед невисоких скель штату Юта.

26 квітня 2003 року Арон піднімався на скелі, що обрамляють каньйон Блу-Джон. Це місце вважають одним з найкрасивіших в США. Вхід до одного з відгалужень перетинали три валуни. Коли Ралстон спробував перелізти через них, верхній камінь похитнувся, намертво притиснув праву руку до скелі і розчавив кисть.

Арон Ралстон в горах центрального Колорадо, 2009 рік. Фото: Michael Alvarez, Aron Ralston / CC BY-SA 3.0

Чотири варіанти порятунку

Арон стояв на 30-сантиметровому майданчику в кам’яних лещатах. Кілька годин він намагався висмикнути руку, але валун тримав міцно. Мобільного телефону у Арона не було, надії на допомогу також. Вирушаючи в гори, альпініст не повідомляв друзям і родичам, куди йде: вважав це поганою прикметою.

Оцінивши ситуацію, він визначив для себе чотири варіанти порятунку: його можуть випадково знайти рятувальники або інші скелелази, йому вдасться розхитати валун, у нього вийде продовбати стіну каньйону або… треба відрізати собі руку. Інакше – смерть.

Минуло п’ять днів. Щоби дати відпочинок ногам, альпініст лівою рукою змайстрував з наявного спорядження підвісне сидіння. Арон мерз від поривів свіжого вітру вдень, потерпав від холоду вночі, мучився від спраги і пив свою сечу.

Ані валун, ані стіни каньйону не піддавалися: за багато годин довбання породи вдалося відколоти кілька шматочків. Сили були на межі, за п’ять днів Арон з’їв лише два буріто з квасолею. Чекати на випадкову допомогу він більше не міг. Необхідна була ампутація.

Фото з книги «127 годин. Між молотом і ковадлом» Арона Ралстона. Джерело: telegraph.co.uk

Найважче пиляти кістки

Ралстон дістав складаний ніж – дешевий і настільки тупий, що не міг зрізати навіть волосся на руці. Арон нагострив його об скелю і зробив перший надріз.

Ось як він описував ампутацію: «Навіть нагостривши ніж, я не міг ним перерізати кістки. Я багато часу витратив на виготовлення спеціального пристосування. Взяв кілька велосипедних шпиць і змайстрував з них костоломний апарат. Тепер мої хірургічні інструменти були готові. Спочатку я зламав собі променеву кістку. За кілька хвилин тим же способом впорався з ліктьовою кісткою. Біль був сильний, але я намагався не звертати на нього уваги. І взяв в ліву руку ніж… Не знаю, як я з усім цим впорався. Мені знадобилося близько години, щоби завершити ампутацію…»

В автобіографічній книзі «127 годин. Між молотом і ковадлом» Арон розповідає в подробицях, як пиляв сухожилки, як намацував кровоносні судини і нерви, щоби перерізати їх в останній момент.

Наклавши джгут, Ралстон спустився на дно каньйону з 20-метрової висоти. Там трохи відлежався, напився води з калюжі і пішов до своєї машини.

Стікаючи кров’ю, він подолав 17 кілометрів, перш ніж надибав на групу туристів. Ті одразу викликали рятувальників, які на гелікоптері доставили Ралстона до лікарні. Чоловік весь час був притомним і навіть зміг вказати на карті місце, звідки треба було забрати його велосипед і альпіністське спорядження.

Місце події. Фото: National Park Service / spokesman.com

Є ще ліва рука

В каньйоні Арон Ралстон втратив півтора літра крові і 20 кілограмів ваги. Місяць йому довелося провести в лікарні. Почалося зараження кістки: далася взнаки проведена брудним ножем операція. Зупинивши інфекцію кінськими дозами антибіотиків, лікарі сформували руку під спеціальний протез, розроблений Ароном та фахівцями в цій галузі. Кидати свої екстремальні захоплення він не збирався.

У жовтні 2003 року Арон з друзями повернувся в каньйон Блу-Джон до місця, де провів страшні 127 годин. Там він розвіяв попіл кремованої правої кисті і знову почав тренування. А ще через два роки здійснив свою мрію – став першим, хто підкорив взимку всі 59 чотиритисячників Колорадо. 14 сходжень він зробив уже з протезом.

В 2010-му про історію Ралстона зняли фільм «127 годин», який отримав шість номінацій на премію «Оскар». В 2012-му група українських альпіністів зустріла Арона в базовому таборі на Ельбрусі.

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter