КДБ проти Фантомасів. Невідома війна
У розсекречених Україною документах КДБ є курйозні історії, які не вписуються в традиційні уявлення про завдання і роботу спецслужб. Для WAS архіви досліджував Едуард Андрющенко.
Французька трилогія про злочинного генія була в СРСР одним із найбільших хітів кінопрокату 1960-х років. На фільми «Фантомас», «Фантомас розлютився» і «Фантомас проти Скотланд-Ярда» загалом продали 124 мільйони квитків. Образ головного героя, втілений актором Жаном Маре, пішов у народ. «Фантомасами» дражнили лисих. За мотивами стрічки, вигадували ігри та підкидали один одному записки з віршованими рядками на кшталт:
«Мені потрібен труп.
Я вибрав вас.
Зустрінемося скоро.
Фантомас».
Згубний вплив Заходу
Випадок, коли іноземне кіно потужно вплинуло на радянських глядачів, не був поодиноким. Наслідуючи Тарзана, Чингачгука і героїв Брюса Лі, школярі лізли на дерева, встромляли пір’я у волосся, майстрували нунчаки. Але тільки Фантомас надовго прописався у звітах міліції та КДБ.
Показ трилогії розпочався у СРСР влітку 1967 року. Вже у вересні голова КДБ УРСР Віталій Нікітченко доповідав про негативний вплив комедії на «деяких осіб із числа молоді» керівнику республіки, голові ЦК Компартії України Петру Шелесту. Невідомі, які представлялися Фантомасом (або Товариством Фантомасів), погрожували громадянам у записках, листівках і телефоном, завершуючи розмову знаменитим лиходійським сміхом.
Хвиля котилася всією країною.
Панчохи на обличчі
Не всі «фантомаси» обмежувалися погрозами — їхні автографи знаходили на місці крадіжок і біля розбитих вітрин. Популярністю фільма міліція пояснювала загальне зростання рівня підліткової злочинності.
Почастішали випадки, коли грабіжники ховали обличчя за масками або натягали на голови панчохи. Зухвале і добре організоване угрупування з 1968 до 1973 року нападало на крамниці, касирів та інкасаторів у Ростові-на-Дону. Після арешту злочинців назвали «Бандою братів Толстоп’ятових», а до того вони були відомі як «Фантомаси».
Поширенню фантомасоманії протидіяли не лише силовики. У Горькому (тепер Нижній Новгород) транслювали телепередачу «Вас викликає Фантомас», що пояснювала шкідливість анонімних погроз. Письменник Віктор Драгунський опублікував оповідання «Фантомас». Головному герою, вчителю, погрожує невідомий. Педагог починає листуватися з анонімом, виправляє помилки і покращує його грамотність. Діти у масках-панчохах і захоплений кіногероєм дорослий злочинець фігурують також у двосерійній стрічці «Аніскін і Фантомас» про пригоди сільського дільничного.
Цілком можливо, що всі ці заходи давали зворотній ефект. Принаймні так за радянських часів виходило з західною рок-музикою.
Найкращий друг Гітлера
Увага КДБ до анонімок була б меншою, якби частина з них не містила антирадянських гасел. Інколи в записках «від Фантомаса» згадували Адольфа Гітлера та малювали свастики, в УРСР — славили український націоналізм.
«Хай живет бендеровська Україна. Фантамас»
За цим проглядається не політична позиція, а бажання підсилити хуліганський зміст послання. З такою саме метою аноніми призначали повалення режиму та початок репресій проти членів КПРС на сакральну дату 50-річчя Жовтневої революції — 7 листопада 1967 року.
«Фантамаст до 50-летия Советской власти нецо не останется. Фантамаст разбушевался. Смерть 50-летию».
Траплялися антисемітські повідомлення. Влітку 1967-го року Ізраїль переміг у Шестиденній війні, і в СРСР, що підтримував арабські країни, підсилилася пропаганда проти «сіонізму та єврейського націоналізму». Ненависть пересічних громадян зазвичай виплескувалася на сусідів, радянських євреїв.
Не всі автори записок змогли лишитися анонімними. В архіві вдалося відшукати повідомлення КДБ УРСР про 11 знайдених «фантомасів». Це були школярі 10–16 років з Тернопільської, Львівської та Миколаївської областей. Свої дії вони пояснювали бешкетами, бажанням пожартувати.
Про покарання авторів інформації немає. Зазвичай у таких випадках після профілактичної бесіди неповнолітні відбувалися переляком. Винуватець подібної пригоди згадує, яке незабутнє враження лишила поїздка до будівлі КДБ на трьох машинах з автоматниками. Умовним покаранням для хлопців могла стати погроза відправити служити у «погане місце»: будівельний батальйон, залізничні війська або в охорону сибірських таборів.
У кожному такому випадку спецслужби підозрювали, що малолітній хуліган наслухався антирадянщини від батьків. Дорослих ретельно перевіряли і попереджували, що тепер родина перебуває в полі зору органів.
1970-го року міністр внутрішніх справ СРСР Микола Щолоков розпорядився припинити показ фільмів про Фантомаса в кінотеатрах «до особливого розпорядження». Пауза тривала три роки. Коли обмеження було зняте, фантасоманія вже не мала колишнього розмаху. Діти гралися у «фантомасів» принаймні до 1990-х, але до правопорушень більше не доходило.
