Віднесені Кім Чен Іром: викрадення зірок як метод кіновиробництва
Вивести кіно Північної Кореї на світовий рівень мали режисер Сін Сан Ок і актриса Чхве Ин Хі з Південної Кореї. Викрадені в Гонконзі, вони вісім років жили і працювали в полоні.
Син засновника КНДР Кім Чен Ір
з юності був великим шанувальником кіно. У 1973 році він написав роботу «Про кіномистецтво», обов’язкову для вивчення всіма працівниками місцевої індустрії. Але північнокорейські фільми і до, і після виходу книги виглядали абсолютно однаково. В кожному народ безмежно любив комуністичну партію, героїчно боровся проти капіталістичних загарбників і до нестями обожнював своїх лідерів.
Кім Чен Ір любив Джеймса Бонда і бойовики про кунг-фу. Він хотів, щоби капіталізм перемагали ударом ноги з розвороту, а в фіналі все вибухало. Він мріяв, щоби фільмам з Північної Кореї аплодував світ. Домогтися цього місцеві режисери не могли. Довелося вкрасти чужого.
У 1950-1960 роках режисер Сін Сан Ок і його дружина, актриса Чхве Ин Хі, були «золотою парою» південнокорейського кіно. Шлюб розпався в 1973 році, але колишнє подружжя зберегло приязні стосунки. В 1978 році Чхве їде зніматися в Гонконг і безслідно зникає. Сін вирушив на пошуки – і теж пропав. Лише за шість років стало ясно, куди.
П’ятирічка під замком
Чхве Ин Хі поселили в порожньому будинку з охороною в Пхеньяні і за кілька днів повезли на зустріч з Кім Чен Іром. Той запитав, чи відпочила вона і чому перелякана.
«Подивись, я ж такий маленький, як какашка карлика», – пожартував Кім і сам засміявся.
Наступні п’ять років Чхве часто зустрічатиметься з Кім Чен Іром. Ці зустрічі ніяк не прояснюють статус актриси: вона полонена, трофей або для чогось потрібна Північній Кореї? Найжахливішим Чхве пізніше називала примусове вивчення багатотомних творів про чучхе
і написання щорічних привітань великому лідеру. Повторювати побажання не можна було.
Сіна поселили в іншому будинку, також під суворою охороною. Одного разу він викрав велосипед, доїхав до залізничної станції і видерся на дах вагона товарного поїзда в надії, що той перетне кордон. Але північнокорейські потяги не перетинають кордонів. За кілька годин Сін заснув. Машиніст помітив втікача і повідомив куди слід.
Сіна посадили в тюрму для політв’язнів. Перші дві години після підйому там треба було стояти з піднятими руками. Практично весь інший час – мовчки сидіти в позі лотоса. Режисер намагався заморити себе голодом, але його стали годувати насильно. Охоронець по секрету зізнався Сіну, що він перший ув’язнений тюрми, на чиє життя владі не наплювати.
Через два роки Сін Сан Ок почав слати прохання про помилування. Ще через рік йому дали куратора та вручили книги про чучхе. Напередодні дня народження Кім Ір Сена режисерові тепер теж приносили спеціальний папір для написання привітань.
Монстри і ніндзя
Через п’ять років після викрадення Кім Чен Ір вирішив, що прийшов час реалізувати його великий план. Кіно Північної Кореї мало отримати світове визнання. Сін і Чхве нарешті дізналися про долю один одного. Вона – з подивом, він – з полегшенням.
З кінця жовтня 1983 року пара працює на кіностудії. Їм надають всі умови і гарантують карт-бланш у творчості. Кім Чен Ір часто дзвонить, розпитує, запрошує в гості.
За два роки творча пара випустить 17 стрічок і зламає безліч табу. Так, під керівництвом Сін Сан Ока в Північній Кореї була знята перша історія любові не до Кім Ір Сена, а між чоловіком і жінкою. Двома найвідомішими фільмами південнокорейського режисера стали «Пульгасарі» і «Хон Гіль Дон». Перший – про схожого на Ґодзіллу гігантського монстра. Він очолює боротьбу бідняків з гнобителями і героїчно гине в фіналі.
«Хон Гіль Дон» показали навіть в СРСР. Там були ніндзя, стрибки на десятки метрів і багато, дуже багато ударів ногою з розвороту. Стрічка стала одкровенням для радянських школярів і дала поштовх повальному захопленню східними єдиноборствами.
Кім Чен Ір був так задоволений фільмами, що надіслав вантажівку з подарунками для всієї знімальної групи. Сіна і Чхве почали випускати за кордон, на міжнародні фестивалі. Вони посміхаються, критикують політику Південної Кореї і кажуть, що щасливі в Пхеньяні. При цьому їх завжди супроводжують десятки співробітників спецслужб.
Зухвала втеча
Про втечу пара думала весь час. У 1985 році через кінокритика вдалося передати в США магнітофонні записи бесід з Кім Чен Іром, зроблені таємно. Це була сенсація: за межами Північної Кореї навіть не знали, як звучить голос майбутнього лідера країни.
13 березня 1986 року у Відні, де був розташований офіс дистриб’ютора північнокорейських фільмів, Сін і Чхве змогли втекти з-під стеження і дістатися американського посольства. Сін не хотів вертатися в Південну Корею: там вважали, що він сам втік в КНДР. Він зняв і спродюсував кілька фільмів в Голлівуді, в тому числі рімейк «Пульгасарі».
Кім Чен Ір образився. З відзнятих творчим дуетом 17-ти фільмів лише сім на той час вийшли в прокат. В наступних десяти імена «зрадників» вже не вказували.
Вести північнокорейське кіно до світового успіху було нікому. Кім Чен Ір дійшов до того, що в кінці 1990-х зважився показати співвітчизникам «Титанік». Вся Північна Корея ридала. Незабаром там вийшов свій «Титанік» – «Протест душі». Стрічка розповідає про трагічну любов на судні «Укусіма мару», на якому в кінці Другої світової війни поверталися корейці, вивезені в Японію на примусові роботи.
«Протест душі» купила для прокату Південна Корея, заплативши $375 000. За кілька місяців після прем’єри 15 жителів Південної Кореї, які вижили в тій катастрофі, домоглися в суді компенсації і офіційного вибачення від Японії. Так випадково північне кіно допомогло південним сусідам відновити справедливість. Але більше у Північної Кореї фільми ніхто ніколи не купував.
Фото на обкладинці: Korean Central News Agency / Korea News Service via AP Images / East News