5 історій про маскування: від золотоочки до стелс-корветів

Як з’явилося маскування? Раптово. Випадкова мутація генів спричинила зміну в поведінці комах: новинка допомагала довше жити і більше розмножуватися, тому закріпилася в наступних поколіннях. Через мільйони років здібність перейняли люди — для полювання і війни. Про історію маскування розповідають Люксоптика і WAS.

1. Мастер-клас скам’янілостей

Найдавніший приклад маскування демонструє знайдений в Іспанії шматок бурштину віком 110 мільйонів років. Застигла всередині личинка золотоочки (Hallucinochrysa diogenesi) за життя ховалася в зібраних ворсинках папороті. З часом золотоочки стали злішими. Екземпляр, що жив на території Бірми 100 мільйонів років тому, будував навколо себе оболонку з убитих трав’яних бліх.

Тепер сімейство золотоочок налічує близько 1200 видів. Сучасні представники покривають себе залишками попелиці, шматочками кори й листя. Так само й нинішні паличники прикидаються рослинами, як робив їхній предок (Eophyllium messelensis) 47 мільйонів років тому. Це перша відома комаха, яка була здатна до такого маскування.

Ось вона — стратегія, перевірена часом.

Що ще придумали індіанці, розповідає WAS: Індіанські винахідники: Їхній подвиг невідомий

2. Індіанська хитрість

Задовго до появи армійського камуфляжу, люди почали маскуватися під час полювання. Керамічні черепки 1-го тисячоліття до нашої ери із зображенням полювання знайдені у Перу. Щоб злитися з місцевістю і підібратися до птахів на відстань польоту дротика, індіанці мочика ховали руки й обличчя за маскувальним щитом.

Перші європейські колоністи в Північній Америці записали, що там індіанці для маскування вплітали у волосся траву. Обличчя і тіла розмальовували зеленою, коричневою, білою фарбою — під колір кори дерев, листя, променів сонця. На відкритій місцевості до бізонів мисливці підкрадалися під шкурою з головою і хвостом тварини.

Про камуфляж на війні першими розповіли грецькі та римські автори. У 3 столітті до нашої ери піратські кораблі фарбували в синьо-сірий колір. Пізніше Юлій Цезар відправляв до берегів Галлії розвідувальні галери, вимазані синьо-зеленою мастикою.

3. Ефект Тайера

Методам природи вчилися люди. 1909 року американський художник Еббот Тайер опублікував книгу «Захисне забарвлення у тваринному світі: закони маскування кольором і патерном». Біолог-аматор помилково пояснив забарвлення всіх звірів і птахів — навіть найяскравіше — необхідністю ховатися. Наприклад, рожеве пір’я нібито приховує фламінго на тлі світанкового і західного неба. Це не так. Колір може ще відлякувати хижаків, приманювати здобич і самок.

Проте професійний художник вірно визначив, як людина розпізнає предмети у світі перед своїми очима. Перш за все мозок шукає знайомі контрасти, контури, візерунки. Щоб сховатися, треба цьому завадити. Тайер докладно описав дизруптивний камуфляж, мімікрію і «протитіні»: предмет візуально втрачає об’єм і гірше розпізнається, якщо добре освітлювані опуклі деталі зробити темними, а затінені — освітлити.

Міністерство оборони США використовувало цю інформацію для виробництва нових видів плямистої камуфляжної тканини. Свій копірайт у суді художник захистити не зміг. Однак після його смерті прийом «протитіні» назвали «ефектом Тайера».

Німецький теплохід-танкер «Альтмарк» зміг ховатися близько року. Як йому це вдалося: Штик-молодець. Останній абордаж з холодною зброєю

4. У стилі кубізм

Художника Еббот Тайер, вивчивши забарвлення тварин, сформулював основні принципи камуфляжу. Після початку Першої світової він запропонував фарбувати підводні човни «під макрель»: опуклі частини затінювати темною фарбою, а затінені фарбувати світлою. Військові презирливо відкидали пропозиції цивільних. Однак 1915 року форму британського Королівського флоту надів художник-авангардист Едуард Водсворт.

Під керівництвом Водсворта понад 2 тисячі кораблів розфарбували ламаними контрастними смугами. Вони заважали оку здалека розпізнати силует, оцінити дистанцію, швидкість і курс судна. Пабло Пікассо заявляв, що цей камуфляж створювався під впливом живопису в стилі кубізм.

Уже під час Другої світової війни морські радари зробили марним візуальне маскування. Знову камуфляж знадобився у 21 столітті. Так фарбують кораблі, побудовані за стелс-технологією. Око не має легко знаходити на горизонті ціль, непомітну для електроніки.

5. Фанера проти нацистів

Як використовувати фокусника на війні? По-перше, він може розвеселити солдатів. По-друге, згадаймо досвід Джаспера Маскелайна.

Професія дісталася йому у спадок: дід розробляв трюк з левітацією, батько провернув фокус зі зламом бездротового телеграфу й став першим хакером. Маскелайн-молодший називав себе майстром з відвернення уваги. Після початку Другої світової підтверджувати це довелося в Північній Африці.

Як згадував Маскелайн, з його подачі британські військові розставили на позиціях дерев’яні муляжі техніки, фанерними бортами надали вантажівкам силуети танків і навпаки. Прийоми допомогли перемогти німців у битві під Ель-Аламейном.

Ще сильніше фокусник пишався світломаскуванням Олександрійської гавані і Суецького каналу. У гавані загасили всі вогні, зате розпалили безліч багать поодаль від порту — і вночі туди кидали бомби літаки люфтваффе. Канал приховали за допомогою зенітних прожекторів підвищеної потужності. Промені сліпили німецьких пілотів і полегшували роботу зеніток.

Історики стверджують, що Маскелайн перебільшив свій внесок. Вважаймо, що він просто закамуфлював правду.

Щоб чітко бачити навіть замасковані об’єкти, вам знадобляться здорові очі. Не забувайте про профілактику і скористайтеся промокодом на безкоштовну перевірку зору в мережі «Люксоптика».

Популярне: