Чому в Західній Європі відбувся котячий геноцид

У Середньовіччі любов до котів могла притягти до вас підозри сусідів, увагу церковних слідчих чи сліпу лють натовпу. Усе це було смертельним.

Коти уклали з людьми таку угоду: вони полюють на гризунів у домівках, але забирають здобич собі. Так живемо поруч вже більше 9 тисяч років. Але наші стосунки не завжди були безхмарними.

У Стародавньому Єгипті котів тримали у храмах як священних тварин. Богиня світла Баст завжди поставала у вигляді кішки, а верховний бог Ра на кількох знайдених барельєфах у котячій подобі бореться з силами темряви. Логічно, що вбивство кішки прирівнювалося до вбивства людини. За легендою, цим культом у 525 році до нашої ери скористалися перські завойовники. Їхні воїни несли на руках котів — і єгиптяни не чинили спротиву. Ще за сто років Геродот опише, як під час пожежі в Єгипті спочатку рятують котів, а потім майно.

З Єгипту завдяки фінікійцям коти потрапили до Греції, де їх полюбили за мисливські таланти. Звідти почався тріумфальний похід через континент. Кішка оселилася скрізь: від Київської Русі до Британії. Наприкінці 10 століття в Уельсі кошеня коштувало один пенні (як ціле ягня), а доросла кицька коштувала 4 пенси. В англійському фольклорі коти допомагають силам добра і супроводжують королеву фей.

У Біблії кіт згадується лише один раз — у листі Єремії, де пророк засуджує ідолопоклонництво: «На тіло їхнє [ідолів — авт.] і на голови їхні налітають кажани, і ластівки, і інші птахи, лазять по ним також і кішки. З цього зрозумієте, що то не боги; тож не бійтеся їх».

Ця згадка нікого не турбувала до Хрестових походів, війн з мусульманами і переслідування єретиків, яке розгорнула Свята Інквізиція. Тоді котики перетворились з домашніх улюбленців на слуг Сатани.

Дослідники називають кілька приводів, що могли спричинити ненависть. Поведінка котів й зараз нам не зрозуміла, а середньовічні люди підозрювали все незрозуміле в походженні від диявола. Коти гуляють вночі, а їхні очі блищать в темряві, коли панують темні сили. Зрештою, котів любили мусульмани, а християни не хотіли мати з ними нічого спільного.

Гори в пеклі, вусата сволота!

Одним з найперших офіційних нападів на котів вважають послання Vox in Rama папи Григорія ІХ від 1233 року. В ньому засуджувалося люцеферіанство і детально описувався ритуал започаткування общини єретиків, під час якого статую чорного кота начебто цілували під хвіст, а сам диявол з’являвся у вигляді напівлюдини-напівкота.

З того часу котів, особливо чорних, повсюдно топлять в мішках, палять, кидають з веж і навіть вішають. Збереглися численні документи інквізиції, в яких жінка звинувачується у відьомстві разом зі своєю кицькою. Як правило, такі процеси завершувалися летально для обох. Врятувати чорну кішку від страти могла лише біла плямка на хутрі, «мітка янгола», що знімала підозри у чаклунстві.

На початку 14 століття король Франції Філіп IV Красивий розпустив орден тамплієрів, приписавши їм зв’язок із Сатаною. Від деяких лицарів під час катувань вимагали зізнання в поклонінні котоголовим ідолам.

Чума, хорея, єврейські погроми — в усьому винні коти

Пік антикотячої кампанії в Європі в 14 століття збігся з епохою великих епідемій, що не дивно. Поїдаючи щурів, коти берегли не лише продуктові запаси, а й здоров’я хазяїв. Без них колективний захист від хвороб суттєво ослабів.

На противагу католикам, іудейські общини ніколи не гнали від себе котів. Разом із замкненим способом життя і релігійними приписами щодо гігієни це могло бути причиною, чому в них рідше вмирали від чуми. У зачумлених містах поширювалися чутки, ніби євреї навмисно заражають християн. Хвиля погромів розпочалася навесні 1348 року з французького Тулону, де вбили 40 євреїв. До 3 тисяч загинули в німецькому Ерфурті, 600 — спалені в швейцарському Базелі, 900 — у Страсбурзі, куди чума ще навіть не дійшла.

Загалом у Європі, дотично через котів, були знищені понад 500 іудейських общин.

У 1344 році у французькому місті Мец сталась психічна епідемія хореї, яку тоді називали «танцями святого Віта». Півтори тисячі людей билися в істериці на вулицях містечка. Дорослі та діти кричали, розмахували руками, їм ввижались святі, демони та химерні істоти. Танець міг тривати кілька днів поспіль, поки знесилена людина не падала на землю.

Причини такої поведінки зараз складно встановити. Це міг бути наслідок отруєння, вірусного ураження мозку або психічного навіювання, але тоді звинуватили диявола в котячій подобі. Після цього випадку протягом 400 років жителі міста щорічно спалювали 13 котів у залізній клітці. Епідемій танцю у Меці більше не було.

Мертвий котик — на щастя

По всій Західній Європі кішки були жертвами жорстоких традицій і забобонів.

• У Богемії та Померанії котів вбивали посеред полів, аби вберегти врожай від шкідників і злодіїв.
• У Данії зачиняли в бочках, які вішали між деревами. Коли повз проїжджав солдат на коні, він мав вдарити бочку списом. Той, хто вбивав тварину, одержував титул «котячого короля».
• Живих котів мурували у підвалини нової будівлі, аби їхні духи захищали будинок від щурів і мишей. Під час реконструкції лондонського Тауера у кам’яній кладці було знайдено висохлий труп кота, який поклали у 17 сторіччі.

Підозри щодо котів продовжували жити навіть в епоху Просвітництва. У книзі «Природня історія для всіх» німецький зоолог 17 століття Йоганн Маттеус Бехштейн доводив здатність котів відчувати погодні катаклізми. Науковець не рекомендував під час сильної зливи перебувати в місці, куди забігла кішка, бо вона притягує блискавку.

Що там у мусульман?

Згідно з ісламськими переказами (хадисами), Мухамед мав кішку на прізвисько Муесса. Вона любила відпочивати на купі одягу. Одного разу пророка покликали на молитву, але він не схотів турбувати тварину, тож відрізав і залишив на місці зайнятий нею шмат вбрання. Чотирилапі відповідали вдячністю. Якось кішка врятувала від укусу змії одного з найвідоміших соратників Мухамеда, який одержав ім’я Абу Хурайрі [з арабської — «Батько котів»].

«Кішки не нечисті й не заважають молитві, вони подібні до пастирів», — казав Мухамед.

Про любов мусульман до котів говорить також той факт, що ця тварина в арабській мові має 19 найменувань, поступаючись лише левові. Втім, коти можуть заходити до мечеті, а левам це заборонено.

Православ’я слідує канонам Старого Заповіту і вважає кота «чистою» твариною. Це єдиний звір, якому дозволено заходити до храму. Тож, за мірками середньовічних католиків, православні є ідолопоклонниками.