«Уклін від Онанії Дрочилі»: про що писали в давньоруському месенджері
До виявлення берестяних грамот учені думали, що на Русі вміли писати тільки священики та бояри. Зміст повідомлень простих людей їх вразив.
Батько писав синові, чоловік — дружині, сестра — брату, купець — прикажчику. Залишали боргові розписки, скаржилися на образи, запрошували в гості, віддавали накази, нагадували про поставки. Короткі листи по 20—50 слів дряпали на внутрішньому боці березової кори. Одержувачі зазвичай відразу їх викидали. Часто — розривали задля збереження таємниці листування.
65 років тому при розкопках у Новгороді була виявлена перша берестяна грамота. Відтоді там знайшли понад тисячу. Зміст цих середньовічних повідомлень перевернув уявлення про те, як жили слов’яни в 10—15 століттях.
Приколка і поплавець
Найчастіше уривки грамот знаходять під мощеними вулицями, на місці смітників і попелищ. Близько 30 грамот випадково потрапили в ґрунт, що вивозився на міські квітники та газони.
Першу грамоту знайшли під час розкопок культурного шару 14 століття в Новгороді 26 липня 1951 року. Згорнені шматочки бересту траплялися археологам і раніше, але їх вважали риболовецькими поплавцями. На цьому ж навіть через бруд був чітко видний текст — перелічування сіл, що відбували повинність якомусь Ромі.
Того ж року були розкопані ще вісім грамот. Стало ясно, що безліч знайдених паличок — це писала (стилоси), а не приколки.
Руйнівники легенд
Учені потирали руки. До цього мова предків були відома лише за церковними книгами і літописами, що оповідали про житія князів і святих, війни, епідемії та будівництво храмів. Листи на бересті роз’яснили уклад життя, особисті й суспільні відносини, лексику.
Відкриттям стало те, що відправниками й адресатами були представники різних верств і навіть жінки. Чимало записок від дружин чоловікам мають наказовий характер. До того вважалося, що писати вміли тільки бояри та церковнослужителі.
Грамоти показали, що письму прагнули навчати дітей. Великого розголосу набули грамоти хлопчика Онфима, який жив у середині 13 століття. На радість археологам він загубив кілька десятків своїх перших уроків з правопису і малюнки.
З листів можна дізнатися, як звали предків — Гостята, Ноздрька, Радонег, Онанія, Пленко, Воїслав, Нежка, Твердята, Дрочило, Офонос. Ціни — 31 гривня 3 куни за 750 ліктів водмолу (грубе небілене сукно), 3 гривні за корову. Міри ваги — берковець, улка.
Грамоти спростували міф, що лайка дісталася Русі у спадок від монголів. Задовго до нашестя в них трапляються слова «курва», «бл**ь», «їб**ь».
Чого вчені не зрозуміли, то це хто і як доставляв послання. За однією з теорій, уже в 11 столітті в Новгороді діяла якась служба доставки.
Загадка природи
Зараз виявлено 1196 берестяних грамот. 1089 штук — у Новгороді. У Києві, столиці Русі, знайшли лише одну, та й то порожню. Археологи не могли зрозуміти. Київ у ті роки переживав економічний розквіт, і його жителі вміли писати не гірше за новгородців.
Причина криється у ґрунті. Вологий новгородський ґрунт закриває доступ повітря до предметів, що потрапили в нього, і прекрасно консервує шкіру, деревину, кору, кістки. Для Києва характерні пористі льосові ґрунти, а на глибині 4—5 метрів залягають ґрунтові води. Органіка тут згниває.
Найпізніші зі знайдених грамот належать до середини 15 століття. Згодом подешевшав папір, і його почали використовувати для повідомлень.
Ілюстрації створені за допомогою сервісу http://sms.mblshkoblud.ru