Легалайз до нашої ери. Коли люди вподобали наркотики?
Психоактивні речовини вживалися по всьому світу задовго до виникнення міжнародного наркотрафіку. Можливо, пошук кайфу закладено в самій природі виду homo.
Що таке наркотики? Для ВООЗ це «хімічні агенти, що викликають заціпеніння і нечутливість до болю», перш за все опіати й опіоїди. Але в більшості слов’янських мов так називають усі поспіль заборонені речовини, які впливають на роботу нервової системи і змінюють психічний стан людини.
Лише уявіть, як вражала ейфорія з галюцинаціями стародавню людину, незнайому з алкоголем і радянськими ляльковими мультфільмами. Все це здавалося чарами, і в багатьох культурах вживання наркотиків стало частиною релігійних ритуалів.
Homo Narcomanus
Бетель Одним з найдавніших свідчень вживання наркотику вважається червоний наліт на зубах скелета віком близько 4,5 тисяч років, виявленого в печері Дуйонг на філіппінському острові Палаван. Такий слід залишає вживання тонізуючої жуйки з насіння акерової пальми, загорнутого в листя рослини бетель. Алкалоїд ареколін, що входить до її складу, додає сили, впевненості, легкості. Пізніше викликає звикання, запалення ясен, почорніння зубів і може стати причиною раку. Жування бетеля досі дуже поширене в Південно-Східній Азії, що легко помітити за характерними плювками на землі.
Опіум Насіння опійного маку знайшли під час розкопок неолітичних пам’яток Італії, Німеччини, Швейцарії, Іспанії. Наприклад, у поселенні Ла-Мармоттен 6 тисячоліття до нашої ери. По насінню встановили, що рослина була одомашнена, вирощена людьми.
Першу письмову згадку про опійний мак знайшли на глиняній табличці шумерів і датували 3 тисячоліттям до нашої ери. Докладні інструкції щодо вживання маку є і на клинописних циліндрах із Вавилона, і в давньоєгипетських папірусах.
Єгиптяни використовували сік маку як знеболююче і заспокійливе: пили або упорскували через анус. Автор найстарішого відомого медичного трактату 16 століття до нашої ери радив давати сік маку маленьким дітям, щоб ті менше кричали.
Давньоєгипетський мак славився своєю якістю. В епоху фараонів Тутмоса IV, Ехнатона і Тутанхамона процвітала торгівля маком з фінікійцями і мінойцями. Так опіум з долини Нілу потрапляв до Карфагену, Греції і далі до Європи.
Галюциногени Найдавніші свідоцтва експериментів зі зміненими станами свідомості в Південній Америці датуються 8–6 тисячоліттям до нашої ери. У перуанській долині Каехон-де-Вайлас жували шматочки кактуса Echinopsis pachanoi з мескаліном, а в перуанській долині Нанчок — листя коки. Припускають, що властивості галюциногенних грибів стали відомі індіанцям доколумбової Америки в 1 тисячолітті до нашої ери. Вони особливо шанували мухомор.
Коноплі Найдавніші залишки листя знайшли в могилі 2700 року до нашої ери на північному сході Китаю, в ній покоївся шаман. Насіння також зберігалося в горщику, виявленому в похованні 2 тисячоліття до нашої ери на території Румунії. Пилок конопель знаходили на багатьох пам’ятках археології, навіть у Денисовій печері на Алтаї, де 41 тисячу років тому жив вид або підвид вимерлих людей.
Священик прописав
У священних книгах 2−1 тисячоліть до нашої ери, «Рігведі» індуїстів і «Авесті» зороастрійців, щедро розсипані згадки про культовий наркотик сома / хаома, до того ж одразу в трьох іпостасях. По-перше, це інгредієнт. По-друге, приготоване з нього питво. По-третє, божество.
«Уклін Хаома, який робить помисел бідняка настільки ж великим, як знання найбільших мудреців», — під час богослужіння декламували зороастрійські жерці. «Сома — пан світу, цар світу, бог над усіма богами», — наспівували індійські брахмани.
Напою приписували тонізуючі, п’янкі, галюциногенні і лікувальні властивості: відвертає хвороби і подовжує життя, відганяє злидні і турботи, допомагає біднякам відчувати себе багатими, спонукає співаків співати, дає поетам натхнення.
Щоб отримати напій, сировину вимочували, віджимали давильним камінням, фільтрували, додавали молоко і мед. Священні книги описують процес приготування, але не називають прямо головний інгредієнт. Один з гімнів «Рігведи» описує сому як «дитя землі червоного кольору без листя, квітів і плодів, з головою, що нагадує око».
Зараз на роль соми / хаоми претендують мухомори, квітки маку, коноплі, чагарник ефедру. Кожна версія підкріплена безліччю аргументів з області лінгвістики, епіграфіки, ботаніки, медицини. Відомий психонавт і етнобіолог Теренс Маккена особисто перевірив рецепти «Рігведи» і визнав сомою гриб Psilocybe cubensis, що росте на коров’ячих кізяках. Священний напій створювався за допомогою лайна священної для індуїстів тварини — така логіка здалася експериментатору переконливою.
Ще переконливішими були б археологічні знахідки, але рештки напою поки не виявляли. Побічно на вживання соми індоєвропейцями вказує велика кількість кам’яних ступ і товкачів в похованнях 3−2 тисячоліття до нашої ери. У могилах людей високого соціального статусу зустрічаються й невеликі ритуальні чаші.
Менш ймовірно, що сомою індоєвропейці називали коноплі. У Ведах вона згадується під ім’ям бханґ. За легендою, навіть бог руйнації та хаосу після жування трави ставав добрягою. На честь Шиви з конопель, молока, рожевої води, спецій варили напій, який мав нагадувати пережований бханґ. У кінці 16 століття першим з європейців його спробував і описав голландський мандрівник Ян ван Лінсхотен.
«Навіть паршивого бханґу немає», — так в Індії досі описують бідну домівку.
Психоактивні речовини допомагали воїнам не боятися смерті. Що вживали і в яких пропорціях, читайте в матеріалі Солдатський кайф: Чим перемагають страх і біль
Страх і огида в Скіфії
У 5 столітті до нашої ери Геродот описав, як скіфи використовують незнайомі грекам коноплі. По-перше, роблять з волокон полотно і шиють одяг. По-друге, влаштовують баню: накривають розжарені камені ковдрою, залазять під неї, кидають насіння на камені, а дим, що здіймається, змушує їх «голосно кричати від задоволення».
Довгий час інших доказів куріння конопель скіфами не було. Але в 1930-х роках харківський археолог Сергій Руденко знайшов в одному з Пазирикських курганів на Алтаї повний набір курця: курінь з повсті і шкіри, сумку з конопляним насінням, посудини типу курильниці і бронзове відро зі згорілим насінням.
2013 року на території Ставропольського краю РФ при розкопках групи скіфських курганів були виявлені золоті чаші. Темний липкий осад на дні вдалося зібрати для експертизи: криміналісти визначили, що це — суміш опію і конопель. Археологи сумніваються, що обидва наркотики вживали разом. За їхньою версією, димом конопель скіфи обкурювали намети, а маковий відвар пили.
Те, що артефакти були виконані із золота і знайдені в похованнях людей високого соціального статусу, показує, що куріння було якщо не сакральним, то престижним серед скіфської еліти. Рядові ж скіфи, швидше за все, застосовували описаний Геродотом метод — вдихали випаровування від багаття.
Дослідження стародавнього інтересу до психоактивних речовин обмежуються через те, що органічні речовини погано зберігаються. Однак уже зібраних наукових даних достатньо, щоб описати культуру вживання наркотиків тривалістю в кілька тисяч років. Культурі заборони наркотиків — трохи більше ніж сто. І поки немає доказів того, що нові звичаї здатні перемогти вікові традиції.
