Фантазуйте розбірливо — занадто багато збувається
Вчора це було дивом, сьогодні стало повсякденністю. Розумні годинники, мультиварки, планшети, електронні книги, величезні телевізори. Якою фантасти минулого уявляли цю техніку, розбираються WAS і MOYO.
1. Розумний годинник
Зараз він може дзвонити, серфити в інтернеті, керувати іншою технікою, стежити за здоров’ям, прокладати маршрут, оплачувати рахунки. Багато що з цього було давно передбачено.
1946 року смарт-годинник з’являється в коміксах. Радіоприймач на зап’ясті носить детектив і гік Дік Трейсі.
1953 року Рей Бредбері описав годинник з голосовим зв’язком: «Звичайна людина сидить і думає: робити мені нічого, нудьга, а на руці цей самий наручний телефон — нумо подзвоню друзякові Джо. Алло, алло!»
У 1960-х годинник-телевізор з’являється в коміксах газети Chicago Tribune, а годинник-телефон — у коміксах журналу Boys ’Life:
«У більш віддаленому майбутньому будь-хто зможе мати при собі телефон, куди б він не пішов. І навіть носити його на зап’ясті».
39 років тому смарт-годинник переконливо описали футурологи Кеннет Гатланд і Девід Джеффріс у книзі «Будинки і життя в 21 столітті»: висувні антени, клавіатура, два екрани (один показує час, другий — номер телефону абонента). За допомогою цього годинника можна проголосувати на виборах і натиском однієї кнопки викликати поліцію. Того ж 1979 року комунікатор з’являється на зап’ясті капітана Кірка з фільму «Зоряний шлях».
2. Мультиварка
До 2018 року вона стала справжнім порятунком для зайнятих людей: варить, тушкує, смажить, пече, має Bluetooth і Wi-Fi. Фантасти здогадувалися про такий хід подій.
Що у світлому майбутньому готувати їжу стане простіше, прогнозував ще класик фантастики Герберт Веллс. 1901 року автор «Війни світів» написав «Передбачення про вплив прогресу механіки і науки на людське життя і думку». Твір надихнув публіку:
«Ми уявляємо бідолашну кухарку з палаючим від жару обличчям і заголеними, забрудненими сажею руками. А між тим, за допомогою пари невеличких таганчиків, які накалюються електрикою і забезпечені термометрами для контролю за температурою, кухарство перетвориться на приємну забаву для будь-якої інтелігентної особи».
1968 року прилад, який все готує за людину, описав Артур Кларк у романі «2001: Космічна одіссея». Ця книга — розширений сценарій до культового науково-фантастичного фільму режисера Стенлі Кубрика. Напевно, відоміші тільки «Зоряні війни», але їхні передбачення збудуться ще не скоро.
Автоматична каструля з роману Кларка за функціональністю нагадувала мультиварку:
«Їжа, здебільшого висушена заморожуванням, була приготована так, щоб робити їм менше клопоту. Треба було лише розкрити брикети та закласти їх до компактної автоматичної каструлі. Сигнал „біп-біп“ повідомляв астронавтам, що їжа готова. Вони могли поласувати найрізноманітнішими стравами: за смаком і за зовнішнім виглядом це були омлети, біфштекси, котлети, печеня, свіжі овочі, різні фрукти, апельсиновий сік, морозиво і навіть свіжоспечений хліб».
3. Планшет й електронна книга
1961 року видано роман «Повернення з зірок» Станіслава Лема, уродженця Львова. За сюжетом, астронавт повернувся на Землю через 127 років польоту. У світі вже немає воєн, сильно змінився побут. Зникли паперові книги:
«Книгарня нагадувала лабораторію електроніки. Книги — кришталики зі збереженою в них інформацією. Читали їх за допомогою оптона. Оптон нагадував справжню книгу лише з однією-єдиною сторінкою між обкладинками. Від кожного дотику на ній з’являлася наступна сторінка тексту. Але оптони вживали рідко, як повідомив мені продавець-робот. Люди надавали перевагу лектонам — ті читали вголос, їх можна було відрегулювати на будь-який тембр голосу, темп і модуляцію. Всі мої покупки, хоча їх було мало не триста назв, вмістилися в одній кишені. Жменька кристалічних зерен — так це виглядало».
1964 року дисплей, який через п’ятдесят років будуть «використовувати для перегляду документів, фотографій і читання уривків з книг», в газеті The New York Times описав американський фантаст Айзек Азімов.
1968 року у своїй книзі «2001: Космічна одіссея» Артур Кларк забезпечив астронавтів «газетним планшетом».
«Втомившись читати офіційні доповіді, записки і протоколи, Флойд увімкнув свій газетний планшет в інформаційну мережу корабля і переглянув одну за одною найбільші електронні газети світу. Їхні кодові сигнали він знав напам’ять, і йому не треба було навіть заглядати на зворотній бік планшета, де був надрукований їхній перелік. Увімкнувши функцію, що відповідала за короткострокове запам’ятовування, він затримував зображення чергової сторінки на екрані, швидко пробігав заголовки і відзначав статті, які його цікавлять. Кожна стаття мала свій двозначний кодовий номер — варто було набрати його на клавіатурі планшета, як крихітний прямокутничок статті миттєво збільшувався до розмірів екрану величиною з аркуш паперу, забезпечуючи абсолютну зручність читання».
4. Бездротові навушники
Ще в кінці 19 століття навушники-вкладки йшли в комплекті до портативного кінотеатру Томаса Едісона — кінетофона. У кінці 20 століття з’явилася технологія бездротового зв’язку Bluetooth.
Те, що ці винаходи будуть колись поєднані, 1953 року передбачив Рей Бредбері. Дружина головного героя роману «451 градус за Фаренгейтом» користується «черепашками» або «радіовтулками»:
«Ледь чутна мелодія бриніла в повітрі — у вухах у неї знову були „черепашки “, і знову вона слухала далекі голоси з далеких країн». (…) «На добраніч, — сказала нарешті дружина. Він почув легкий шерех: Мілдред нишпорила по подушці. Радіовтулка ворухнулася під її рукою, як жива комаха, і ось вона знову дзижчить у вухах Мілдред».
5. Великий 3D телевізор
Давно і багато хто розумів, що телевізори недовго будуть важкими ящиками з маленьким чорно-білим екраном. 1947 року Едмонд Гемілтон пише роман «Зоряні королі» і відправляє свідомість пілота Другої світової в тіло принца з майбутнього. Через 200 тисяч років бачити світ і спілкуватися між собою людям допомагає генератор об’ємних зображень — телестерео:
«Телестерео відтворило сцену, яка закарбувалася в пам’яті Гордона. Група переляканих людей в одному із залів цитаделі диктатора Ліги Темних Світів. Один з них виступив вперед. Голос його був хрипким: „Ми згодні на ваші умови. Тиранія Шорр Кана повалена. Зараз я його покажу. Він помирає“. Телестерео перемкнулося на особисту кімнату Шорр Кана. Диктатор сидів у кріслі, оточений озброєними силовиками Ліги Хмари. Обличчя було блідим як крейда, лівою скронею тяглася темна смуга запеченої крові».
1964 року великий телевізор з тривимірною картинкою описав фантаст Айзек Азімов: «Настінні екрани посунуть звичайні телевізори і стануть можливі прозорі куби з переглядом 3D. На Всесвітній виставці 2014 року будуть представлені 3D-телевізори, що передають зображення у натуральному розмірі, на них можна буде дивитися балет».
1967-го появу тривимірних зображень в кожній хаті прогнозують сценаристи фільму «1999 A.D.». Хлопчик із середньостатистичної сім’ї 1999 року дивиться відеоурок про космос на екрані, що займає всю стіну. Увечері батьки влаштовують вечірку. Родзинка програми — віртуальний концерт на величезному екрані.
Вже 21 століття, а ви ще не дивитися на балерин у натуральну величину, на переможеного галактичного диктатора, на глибини космосу? Здається, настав час оновити ваші телестерео, радіовтулки й оптон..