В світі завжди існували люди, які воліли творити нові суспільства, а не змінювати старі. В 20 столітті, коли великі держави окупували майже кожен клаптик землі, бажання випробовувати нові форми співжиття не зникло. Від потішних монархій, що воювали з СРСР, до італійських сіл-держав — WAS згадує колоритні мікронації.

В середині квітня 2019 року ВМС Таїланду виявили біля берегів країни дивну споруду — будинок на невеликій платформі просто посеред моря. Його створив американець Чад Елвартовскі разом зі своєю подругою Супрані Тепдет. Тепер пара переховується — за тайськими законами їх можуть визнати винними в порушенні державного суверенітету, покарання — довічне ув’язнення чи смертна кара. Елвартовскі й Тепдет — члени організації Ocean Builders, яка займається сістедінгом — будівництвом помешкань у відкритому морі, за межами території будь-якої держави.

Історія знала немало бажаючих експериментувати зі створенням нових суспільств, що мають лише певні ознаки державності. Нині такі громади називають мікронаціями або віртуальними державами. Їх не варто плутати з мікродержавами — малими за розміром, але загальновизнаними (Сан-Маріно, Ватикан тощо), а також — з реальними сепаратистами, які ведуть силову боротьбу проти визнаних держав.

i
  • Назва: Королівство Ланді (Kingdom of Lundy).
  • Форма правління: спадкова монархія.
  • Що довкола: територіальні води Великої Британії.
  • Чи існує станом на 2019 рік: ні.
  • Що з монетами: карбувалися 1929 року.
  • Що з поштовими марками: випускалися з 1929 року.
  • Чи видавались паспорти: ні.

Віртуальне королівство біля Уельсу

Чи не першою спробою у 20 столітті створити мікронацію є «королівство», засноване Мартіном Коулзом Гарманом. Він був звичайним англійським бізнесменом доки 1925 року не купив острів Ланді біля узбережжя Уельсу, проголосивши себе його королем. 1929 року «монарх» почав карбування власної монети півпафіна й один пафін, які оголосив еквівалентними британським півпенні та пенні. Влада відкрила проти нього справу за випуск нелегальних грошей. Король Ланді заплатив 20 фунтів штрафу і припинив обіг пафінів. Певний час на острові діяла митниця, а його мешканці відмовлялися платити податки до британського бюджету.

Мартін Гарман помер 1954 року, віртуальне королівство залишилося дітям. 1968-го, після смерті його сина, острів було виставлено на продаж. Так закінчилася історія Королівства Ланді. Не дивлячись на самопроголошений монарший статус і валютні експерименти, Гарман ніколи не декларував незалежність від Великої Британії. Тому Ланді можна вважати, швидше, попередником справжніх мікронацій 20 століття.

При цьому острів має давнішу квазідержавну традицію. На початку 19 століття ним володів сер Вер Гант. Він заснував там ірландську колонію із власною конституцією та валютою. Пізніше, в 1830-х, Ланді перейшов у власність Вільяма Хадсона Гевена, який оголосив його «вільним островом» під назвою Царство Небесне (The Kingdom of Heaven)

Сoast of Lundy. The South Lighthouse is visible in the background
Узбережжя Ланді. На задньому плані видно Південний маяк. Фото: Nilfanion / CC BY-SA 3.0
Один пафін, 1929 рік. Фото: Raimond Spekking / CC BY-SA 4.0
i
  • Назва: Князівство Зовнішньої Балдонії (Principality of Outer Baldonia).
  • Форма правління: монархія.
  • Що довкола: територіальні води Канади.
  • Чи існує станом на 2019 рік: ні.
  • Що з монетами: карбувалися, вперше — 1948 року.
  • Що з поштовими марками: не випускалися.
  • Чи видавались паспорти: так.

Войовниче князівство рибалок

Після Другої світової війни американський бізнесмен і затятий спортивний рибалка Рассел Арундел біля берегів канадської провінції Нова Шотландія натрапив на Зовнішній Лисий острів Тускетського архіпелагу. 1948 року він купив цей шмат голої землі у 16 тисяч м² за $ 750 і збудував там кам’яний будинок, де можна було жити з друзями-рибалками. Після особливо веселої гулянки 1949 року рибалки проголосили незалежність.

Країну назвали Князівство Зовнішньої Балдонії, главою держави з титулом «князь князів» оголосили Арундела. Канцлером і повноважним міністром стали два його друга. Хартія Зовнішньої Балдонії проголошувала:

«Рибалки наділені такими невідчужуваними правами: Правом бути вільними від питань, ниття, бриття, перебивання, жінок, податків, політики, воєн… Правом лаятися, брехати, пиячити, грати в азартні ігри… Правом спати весь день і гуляти всю ніч…».

На острові частину року жили до 70 людей — переважно рибалки та пастухи, жінкам було офіційно заборонено з’являтися на території Балдонії. Мікронація мала прапор, валюту (тунар від англійського tuna — тунець), паспорти та навіть збройні сили — так називали флот із кількох десятків рибальських суден і 69 адміралів. Офіс Арундела під назвою «Консульство Зовнішньої Балдонії» знаходився в столиці США, Вашингтоні.

Звісно, жодна держава світу не визнавала «князівство», певні зв’язки з ним підтримував лише уряд Нової Шотландії. Поза тим, Балдонія встигла повоювати… з Радянським Союзом. 1952 року в радянській «Літературній газеті» розкритикували балдонські порядки як дикунські та неетичні. 9 березня 1953 року Зовнішня Балдонія оголосила війну СРСР, коли той проігнорував вимогу вибачитися. Битв не було — Союз проігнорував і саму війну.

Цей епізод жваво обговорювався в західній пресі, але вже наприкінці 1950-х творці віртуальної держави втрачають інтерес до неї. 1973 року Арундел за один канадський долар продав острів Новошотландській організації із вивчення птахів. Нині там вже ніхто не живе.

Principality of Outer Baldonia
Князівство Зовнішньої Балдонії. Фото: Lex Brukovskiy / Facebook, використано з дозволу автора
Principality of Outer Baldonia
Князівство Зовнішньої Балдонії. Фото: Lex Brukovskiy / Facebook, використано з дозволу автора
i
  • Назва: Князівство Себорга (Principato di Seborga).
  • Форма правління: виборна монархія.
  • Що довкола: землі Італії.
  • Чи існує станом на 2019 рік: так; населення на 2018 рік — 297 чоловік.
  • Що з монетами: карбуються з 1995 року, останній випуск — 2013-й.
  • Що з поштовими марками: випускаються з 1994 року.
  • Чи видає паспорти: так — жителям містечка Себорга.

Італійське село-держава

Мешканець крихітного містечка Себорга на північному заході Італії Джорджіо Карбоне на початку 1960-х років виявив в історичних документах, що середньовічне князівство Себорга формально не було включене до складу Італії при об’єднанні країни 1861 року. 1963 року місцева громада вирішила відновити незалежність й обрала Карбоне головою держави. Він прийняв титул Джорджіо I, князя Себорги. 2009 року Карбоне помер, новим князем обрали Марчелло Менегатто, який править і досі.

Згідно з місцевою конституцією, монарх править за допомогою Коронної ради, до складу якої входить дев’ять урядовців. П’ять із них обирає громада, інших призначає князь. Князівство має прапор, герб і валюту луїджіно (1 луїджіно — $ 6), але фактично в обігу — євро. Збройні сили складаються з волонтерів — міністра оборони й двох прикордонників. Себорга має власний олімпійський комітет (не визнаний Міжнародним олімпійським комітетом) і футбольну команду, яка грає в міжнародній лізі NF-Board.

Населення віртуальної держави — це всі три сотні жителів містечка. Піддані князя сплачують італійські податки й беруть участь у політичному житті Італії. Схоже, тут усіх усе влаштовує.

Кордон князівства Себорга з Італією. Фото: Robin McMorran / Flickr / CC BY-NC-SA 2.0
Панорма міста Себорга. Фото: Фото: Davide Papalini / CC BY-SA 3.0
i
  • Назва: Князівство Сіландія (Principality of Sealand).
  • Форма правління: спадкова монархія.
  • Що довкола: територіальні води Великої Британії.
  • Чи існує станом на 2019 рік: так; населення на 2017 рік — 1 людина.
  • Що з монетами: карбуються з 1972 року, останній випуск — 2017-й.
  • Що з поштовими марками: випускаються з 1969 року, останній випуск — 2010-й.
  • Чи видає паспорти: так; станом на 2019-й ID-карта коштує $ 33. За окрему плату можна придбати дворянський титул — лорда, лицаря, барона, графа, герцога.

Піратський форт

В 12 кілометрах від узбережжя англійського графства Саффолк у відкритому морі знаходиться колишній форт, який в часи Другої світової війни був частиною британської протиповітряної оборони. З 1965 по 1967 рік там базувалась піратська радіостанція Wonderful Radio London. Після цього платформу площею 4 тисячі м² захопив британський відставний майор Педді Рой Бейтс зі своїми однодумцями. Вони проголосили її незалежною державою Князівство Сіландія.

1968 року група робітників, які хотіли відремонтувати навігаційний буй, зайшли до сіландських «територіальних вод». Бейтс пострілами намагався їх відлякати, за що постав перед судом. Однак судді вирішили, що інцидент стався за межами британської 6-кілометрової зони контролю — справу закрили.

1978 року, користуючись тимчасовою відсутністю «князя», німецький юрист і прем’єр-міністр Сіландії Александр Ахенбах разом із групою німецьких і голландських найманців на катерах і гелікоптерах спробував захопити платформу. Він звинувачував Бейтсів у бажанні зробити з платформи готель-казино. Однак син Роя, Майкл Бейтс, зміг відбитися і полонити Ахенбаха. Сіландці звинуватили бунтівного прем’єра в державній зраді й вимагали $ 35 тисяч за звільнення. Після візиту на платформу німецького дипломата, полоненого відпустили. Бейтс заявляв, що, вступивши в переговори, Німеччина де-факто визнала Сіландію.

Князівство продає дворянські титули, випускає власні поштові марки та карбує валюту — сіландський долар, курс якого прив’язаний до долара США. З 1975 року мікронація має конституцію, прапор, герб і гімн. Девіз Сіландії — «E Mare Libertas» (З моря — свобода). 2000 року князівська родина заснувала компанію HavenCo, що займається офшорним інтернет-хостингом. Існує також сіландське онлайн-видання Sealand News.

Рой Бейтс помер на 92-му році життя в жовтні 2012 року. Князем Сіландії став Майкл Бейтс, який продовжує справу батька.

Князівство Сіландія. Фото: Ryan Lackey / Flickr / CC BY 2.0
Проголошення незалежності Сіландії, 1967 рік. Фото: Principality of Sealand / Facebook
i
  • Назва: Князівство Гатт-Рівер (Principality of Hutt River).
  • Форма правління: спадкова монархія.
  • Що довкола: землі Австралії.
  • Чи існує станом на 2019 рік: так; 2013 року населення — 23 людини.
  • Що з монетами: карбуються з 1976 року, останній випуск — 2013-й.
  • Що з поштовими марками: випускалися.
  • Чи видає паспорти: так; станом на початок 21 століття паспорти невизнаного князівства мали близько 14 тисяч людей.

Пшеничне князівство

В Західній Австралії поблизу узбережжя Індійського океану існує ферма площею близько 75 км², яка має державні амбіції. 21 квітня 1970 року фермер Леонард Кеслі, після конфлікту з австралійською владою через суворі обмеження на продаж пшениці, проголосив на своїх землях створення незалежної держави. Спочатку вона називалася Провінція Гатт-Рівер, однак з часом Кеслі вирішив бути князем Леонардом I, перейменуваши мікронацію на Князівство Гатт-Рівер.

Кеслі стверджував, що за австралійськими законами, якщо федеральна влада протягом 2 років не відреагує, то де-факто визнає незалежність частини держави. Австралія так і не відреагувала, тож Кеслі вважав, що успішно здійснив сецесію. Але вірність британській короні він зберіг. 2 грудня 1977 року мікронація на кілька днів оголосила війну Австралії. Це була спроба досягти визнання де-юре: Кеслі заявив, що, за Женевською конвенцією 1949 року, будь-який уряд має поважати статус держави, яку не було переможено під час війни.

Але австралійська влада вперто ігнорувала всі державницькі аспірації Леонарда I, натомість періодично звинувачувала його в порушенні податкових законів. Станом на 2017 рік, коли Кеслі передав владу своєму сину Грему, старий «князь» був винен державі 2,7 мільйона австралійських доларів. Леонард Кеслі помер на початку 2019 року у віці 91 року.

Невизнана держава емітує свою валюту — долар Гатт-Рівер, який вважається еквівалентним австралійському долару. Наразі економіка мікронації виглядає непогано: працюють два десятки підданих, основний бізнес — вирощування польових квітів, але також експортуються власні поштові марки та монети. Немало приносить і туризм — Гатт-Рівер щороку відвідує більш як 40 тисяч людей.

Statue of Prince Leonard at the entry to the Nain township at Hutt River Principality.
Статуя князя Леонарда на в'їзді в селище Нейн в провінції Гатт-Рівер. Фото: Orderinchaos / CC BY-SA 3.0
Hutt River Principality
Провінція Гатт-Рівер. Фото: Carry / CC BY-SA 3.0

Історія з продовженням

Перші утворення, які підходять під визначення мікронації, з’явилися ще в 19 столітті, але більшість подібних проектів було створено вже в 20-му. З появою інтернету, який дозволив легко розкручувати квазідержавні проекти, віртуальні країни почали втрачати протестний і анти-істеблішментський характер, перетворюючись на забавку. Бурхлива комунікаційна активність все рідше знаходить вираз у реальному світі — створювати вікіпроекти набагато легше, ніж купувати острови, захоплювати морські платформи й будувати споруди. Однак, як показують новини з Таїланду, в світі ще є сміливці, готові ризикнути грошима й здоров’ям заради мрії про вільне життя. Значить, історія мікронацій триватиме.

 

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter