Великодня утреня. Мистецтво в деталях
Одну його картину придбав Лувр, а іншу без дозволу друкували на горілчаних етикетках, через що художник позивався до суду. Ніхто не міг показати життя українського села кінця 19 століття так майстерно, як Микола Пимоненко. Тому його картини уважно роздивлялися не лише мистецтвознавці, а й етнографи. А зараз і ми зробимо так само. Мова піде про знамениту “Великодну утреню” Пимоненка – вона ж “Ранок Христового воскресіння”.
Митець відтворив сільську літургію на одне з найбільших християнських свят – Великдень. Його більше цікавить не сам церковний ритуал, а люди, які зібралися довкола храму, і атмосфера – передчуття радості одного з головних свят. На вулиці сіріє (1), сонце щойно з’являється на обрії і зафарбовує небо у персикові пастельні тони, кидає такий же відтінок на тополі і хрести (2), вдалечині у ранковому серпанку ледь видніється курган (3). Тим часом з церкви пробивається інтенсивніше світло від багатьох свічок (4). Такі ж свічки тримають у руках віряни, які стоять надворі (5). До дерев’яного храму приставлена драбина (6), яка, вочевидь, веде до дзвіниці. Бо невеликі церкви не завжди мали окрему споруду для дзвонів, їх часто вішали просто над храмом. Судячи із цвіту на деревах (7), це доволі пізня весна: друга половина квітня -початок травня. Микола Пимоненко ловить момент, коли от-от має початися освячення пасок, бо у кошиках вже запалили вогники.
У центрі – троє дівчаток (8). Одна дитина (9) не може дочекатися освячення крашанок і пропонує іншій дівчинці зіграти у традиційну гру. Її називають “Навбитки” або “Битки” чи “В моцака”. Двоє гравців вдаряють одна об одну великодну крашанку. Чиє яйце залишається нерозбитим, той виграє і забирає яйце суперника. Таку пропозицію подруги інше дівча (10) сприймає з недовірою і притискає крашанку до себе.
Їстівні дари виклали на вишиті рушники або у ночви, корита.(11) Обов’язковий атрибут Великодня – паска (12). Поруч бачимо традиційні крашанки, ковбасу, кавалки сиру і масла, (13) а в заможніших селян – навіть ціле порося (14).
Автор детально показує святковий народний стрій Київщини. В жіночому одязі можна помітити вікову диференціацію. Троє дівчаток у центрі одягнені у сорочки, спідниці, запаски і свити, голову прикрашають різнобарвні стрічки (15) . Але зауважте, навіть на Великдень вони стоять босоніж. Адже на той час чоботи все ще були дорогим задоволенням, тому дітлахи у теплі пори року, зазвичай, ходили без них. Також босою є дівчинка, яка заснула на колінах у мами (16). Праворуч від дівчаток – молода дівчина (17), на ній святковий одяг, а оскільки вона ще незаміжня, то голову має непокриту, лише у віночку зі стрічками, і заплетеним волоссям у косу.
Старші люди у кількох точках на картині сидять на лавках (18). Ліворуч від дітлахів – жінка щойно запалює свічку, яку ставить до ритуальної їжі (19). Поруч із нею – дівчинка-підліток (20), теж з непокритою головою. Зате у жінок, які гомонять біля неї, білі намітки – яскравий акцент усієї композиції (21). Намітку – подовгасту смугу тканини, шириною до 5 метрів, пов’язували одружені молодиці поверх очіпка або кибалки. До речі, очіпки (22) і намітки (23) бачимо й на інших жінках у цій картині.
У лівому краї полотна – дві фігури (24) у такому ж святковому одязі з усіма необхідними елементами, у тому числі – червоними разками коралів (25). Вони створюють гармонійну одну палітру із багряними віночком, крайкою і чоботами. Позаду жінок – хлопець (26), а можливо їхній залицяльник. Він, як і всі чоловіки на картині, із непокритою головою. Бо за церковним звичаєм, чоловікам заборонялося вдягати шапку під час молитви та поблизу храму.
Картина “Великодня утреня”, на жаль, зберігається у російському Рибінську, в тамтешньому музеї. Щоправда, Микола Пимоненко написав ще дві версії витвору, трохи змінивши композицію і ракурс. Одна з них незавершена, зберігається у Національному художньому музеї України. А ще одну спіткала сумна доля. Донедавна її зберігали у Херсонському художньому музеї імені Шовкуненка. А в 2022 році російські окупанти пограбували музей і вивезли у бік Криму усі його експонати, у тому числі й шедевр Пимоненка.
Проєкт “Мистецтво в деталях” створений за підтримки фундації ЗМІN.
