Давньоюдейський храм з ідолами: чим було «протизаконне» святилище біля Єрусалима?

Поблизу Єрусалима науковці відкрили рештки стародавнього храму, в якому знайшли ідолів. Він існував у часи Юдейського царства паралельно з Храмом Соломона. Деякі вчені вважають, що це суперечить свідченням Біблії, деякі — навпаки, що підтверджує її розповідь. WAS спробував розібратися в ситуації довкола неоднозначної археологічної знахідки.

Залишки культової споруди в місцевості Тель-Моца приблизно в 6 км від Єрусалима почали розкопувати ще 2012 року. На початку 2020-го в журналі Biblical Archaeology Review вийшла стаття вчених, які займалися подальшими розкопками, — археологині-аспірантки Тель-Авівського університету Шуа Кісілевіц і професора цього ж вишу Одеда Ліпшиця. Вони вважають, що знахідка «кидає виклик біблійним твердженням, що цар Єзекія централізував богослужіння в Храмі Соломона в Єрусалимі та ліквідував усі конкуруючі святині».

Храм із Тель-Моци був близьким за розмірами та плануванням до Першого Єрусалимського Храму — 12 на 20 м. Він також схожий на інші культові споруди Близького Сходу залізної доби (1200–550 до н. е.). Археологи знайшли вівтар, кістки кошерних тварин, культовий посуд, дві статуетки коней і дві, що зображують людей. Храмовий комплекс займав другий поверх споруди — на першому було зерносховище.

Фігурка коня, знайдена на розкопках в Тель-Моці. Фото: Clara Amit/ Israel Antiquities Authority

Ймовірно, ця будівля була зведена близько 900 року до нашої ери й функціонувала кілька сотень років. Тобто вона могла б застати релігійні реформи царів Єзекії та Йосії, під час яких в Юдейському царстві було зруйновано багато святилищ язичницьких богів і всі культові функції виконував лише Єрусалимський Храм. Однак знахідка в Тель-Моці, на думку авторів, свідчить, що в Юдеї легально могли діяти й інші храми. Як таке могло стати реальністю?

Вчені вважають, що цей комплекс створили з ініціативи якогось місцевого вождя, що правив громадою з приблизно 150 великих родин. Згодом, за версією дослідників, вплив правителів Єрусалима поширився на цю місцевість, однак вони не зазіхали на релігійні практики місцевих громад — через надзвичайну економічну важливість для Єрусалима зерносховища Тель-Моци, що знаходилося на першому поверсі будівлі.

Автори статті припускають, що на початку своєї історії Юдейське царство не було настільки сильним і централізованим, як пізніше. Тож воно вибудовувало стосунки з поближніми місцевими правителями, включаючи вождя із Тель-Моци. «Якщо група людей, що жила так близько до Єрусалима, мала свій власний храм, можливо, влада єрусалимської еліти була не такою сильною і царство не було настільки міцно організованим, як це описано в Біблії», — стверджують вони.

У внутрішньому дворі споруди археологи знайшли розбиті й поховані статуетки, які, ймовірно, були ідолами. Кісілевіц і Ліпшиц вирішили, що це була частина якогось релігійного ритуалу.

Інший погляд

Однак не всі вчені погоджуються з трактовками авторів статті. Єрусалимський археолог Брент Наґтеґааль вважає, що знахідки не суперечать Біблії, бо самі біблійні автори вказували на те, що поклоніння ідолам було надзвичайно поширеним у Стародавній Юдеї. Воно лише переривалося на порівняно невеликі проміжки часу, найпомітнішими з яких були правління Єзекії та Йосії. Але язичницькі практики відроджувалися і квітли з благословення інших юдейських царів.

Дослідник пропонує поглянути на сам біблійний текст.

1-а Книга Царів у розділі 14 говорить про Юдею часів царя Рехав’ама (928–911 роки до н.е.) таке:

«А Юда робив зло в Господніх очах, і вони гнівили Його більш від усього того, що чинили їхні батьки своїм гріхом, яким грішили. І також вони будували собі жертівники на пагірках, і стовпи, і Астарти на кожному високому взгір’ї та під кожним зеленим деревом».

Про правління царя Аси та ж книга говорить, що «вигнав він блудодіїв із краю, і повикидав усіх божків, яких поробили були їхні батьки. /…/ А пагірки не минулися; тільки Асине серце було все з Господом по всі його дні».

Отже, наголошує Наґтеґааль, поклоніння ідолам було поширене й у 9 столітті до н. е., коли вже існувало святилище в Тель-Моці. Цар же Аса не знищував культових місць, лише очистив їх від ідолів. Вчений припускає, що розбиті фігурки в храмі Тель-Моци можуть бути свідченням саме подібної політики.

Людські фігурки з Тель-Моци. Фото: Clara Amit/ Israel Antiquities Authority

При цьому він звертає увагу на те, що коли в розділі 23 2-ї Книзі Царів описується нищення царем Йосією язичницьких храмів, то підкреслюється, що деякі з них успішно стояли ще від правління Соломона (10 століття до н. е.). Тож сама Біблія визнає, що суворий Єзекія знищив далеко не всі святилища:

«І дім, що перед лицем Єрусалиму, що з права гори Мосоата, який збудував Соломон цар Ізраїля для Астарти, мерзоти Сидонян, і для Хамоса, мерзоти Моава, і для Молхола, гидоти синів Аммона, цар збещестив».

Отже, Наґтеґааль підкреслює, що знахідки в Тель-Моці загалом збігаються з біблійною розповіддю і з них зовсім не обов’язково випливають усі висновки, які пропонують Кісілевіц і Ліпшиц.

Далі читайте про те, ким були філістимляни — народ велетня Голіафа.

На обкладинці: Тель-Моца, вид зверху на рештки храму. Фото: P. Partouche / SkyView / Israel Antiquities Authority

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter