Головні аргументи в суперечці про бороди київських князів

Портрети Володимира Великого і Ярослава Мудрого на українських грошах викликають запеклі суперечки. Бороди або тільки вуса носили київські князі? Наскільки рослинність на обличчі була властива мешканцям Русі? Треба розібратися.

Аргументи проти бороди

• Історик Лев Диякон залишив опис Святослава Хороброго, батька Володимира, який прибув на перемовини з візантійським імператором Іоанном I: «Помірного зросту, не надто високого і не дуже низького, з густими бровами і ясно-синіми очима, кирпатий, безбородий, з густим, надмірно довгим волоссям над верхньою губою».
• На монетах і печатках, випущених за життя Володимира і Ярослава, видно скоріше вуса, ніж бороди. Однак зображення дуже схематичні.
• Так саме в літописах. Люди на ілюстраціях не відрізняються один від одного, і бороди на обличчях — лише символ їхньої приналежності до православ’я.
• Пізніші зображення теж не відповідають дійсності. За бородатими портретами «Царського титулярника» 17 століття можна приблизно судити про зовнішність правителів Московського царства, але стародавніх київських князів малювали схожими на них без зв’язку з реальністю.

Аргументи за бороду

• Перший збірник правових норм Русі згадує бороду і штраф за її псування. «А за вус 12 гривень і за бороду 12 гривень», — погрожує «Найдавніша Правда» Ярослава Мудрого, яку Новгородський літопис датує 1016 роком. Це свідчить про поширення бороди серед вільних мешканців держави.
• Подальша «Правда Ярославичів» змінює формулювання. Вуса навіть не згадуються: «А хто зашкодить бороду і залишаться сліди цього, і будуть свідки, то 12 гривень штрафу князю».
• 12 гривень — це майже 2 кілограми срібла. За відрізаний іншій людині палець належало віддати 3 гривні, за вбивство — 40. Великий штраф говорить про те, що усічення чужої бороди вважалося образою честі. Стільки ж довелося б сплатити за образливі удари рукояткою або піхвами меча. Церковний устав Ярослава посилює покарання, додаючи до 12 гривень на користь князя ще «єпископу — 12 гривень срібла».
• Після прийняття християнства число бороданів на Русі мало вирости. Грецький обряд суворий щодо рослинності на обличчі. Під час розколу християнських церков 1054 року східні християни звинувачували західних у голенні борід, прямо посилаючись на Біблію.
• Київські князі вели свій рід від варягів, які носили та поважали бороди. Противнику, який відмовився битися, головний герой «Саги про Еґіля» Еґіль Скаллаґрімссон вичавлює око і відрізає бороду, щоб оточуючі знали про його негідну поведінку.

Гоління в 11 столітті не було простою процедурою. Борис Колчін в роботі «Залізообробне ремісництво Новгорода Великого» стверджує, що більшість бритв, виявлених на території Новгорода, належать до культурних шарів 12 і 13 століть. Давніші знахідки бритв на Русі дуже рідкісні.

Не можна виключити, що під впливом іноземців або з естетичних причин князі могли дотримуватися індивідуального стилю і носити вуса. Але заявляти про повну відсутність борід у наших предків — занадто сміливо.

Читайте далі про давьоруську жіночу моду на прикраси.